Розвиток зубів у людини починається на 6-7-му тижні внутрішньоутробного життя у дитини молочні зуби прорізуються з 6-9 міс, а з 6-7-річного віку вони замінюються постійними, які відрізняються від молочних формою і розмірами (рис. 1 і 3).

Всього у дитини 20 молочних зубів. Терміни прорізування молочних зубів: центральні різці з’являються в 6-9 міс; бічні різці в 9-12 міс; перші молярив 12-15 міс; ікла в 17 – 20 міс, другі моляри в 21 – 24 міс. Терміни прорізування постійних зубів: першими прорізуються шості зуби-перші моляри (великі корінні) – в 6-7 років, потім міняються центральні різці – в 7-8 років, бічні різці – в 8-9 років; перші премоляри (малі корінні) замінюють перші молочні моляри в 9 років, другі премоляри замінюється другим молочні моляри в 11 -12 років; ікла змінюються з 10-13 років. Другі моляри прорізуються з 12-13 років, треті моляри (зуби мудрості) – з 15-16 років. Всього у дорослої людини 32 зуби. Для позначення в історії хвороби місця розташування хворого зуба (або відсутності його і т. п.) користуються зубною формулою, де всі зуби мають порядковий номер, починаючи від середини зубних дуг. Верхня дуга відокремлюється від нижньої горизонтальної рисою.

У зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. Коронкою називають частину зуба, яка виступає над ясенним краєм. Шийка – місце переходу коронки в корінь. Корінь зуба занурений в альвеолу щелепи.

Тверді тканини зуба-дентин, емаль і цемент (рис. 2). Основну масу зуба складає дентин; в області коронки дентин покритий емаллю, в області кореня – цементом. У зубі є порожнина, ширша в коронці, що закінчується в корені верхівковим (апікальним) отвором. Порожнина зуба містить пульпу, що складається з пухкої сполучної тканини, багатої клітинами, тут проходять нерви і судини з періодонта, що живлять тканини зуба. Периодонт (періцемент) – сполучна тканина, яка розташовується в проміжку між коренем і компактною пластинкою альвеоли (див. Щелепи). В периодонте є велика кількість судин і нервів. В залежності від форми коронки і виконуваної функції розрізняють кілька груп зубів: різці (8), ікла (4), премоляри (8), моляри (12). Різці мають долотоподібні форму. Жувальна поверхня премолярів і молярів утворена горбиками, розділеними борозенками: у премолярів-два горбка, у молярів – чотири або п’ять.

1 – ganglion semilunare; 2 – a. maxillaris int., 3 – n. maxillaris, 4 – n. ophthalmicus; 5 – v. ophthalmica inf.; 6 – n. infraorbitalis; 7 – v. ophthalmica sup.; 8 – nn. alveolares sup. et plexus dentalis sup.; 9 – plexus dentalis int.; 10 – vv. dentales; 11 – v. jugularis int.; 12 – a. carotis communis; 13 – a. alveolaris inf.; 14 – v. alveolaris inf.; 15 – v. retromandibularis; 16 – n. alveolaris inf.; 17 – n. lingualis; 18 – a. carotis ext.; 19 – plexus pterygoideus.

Патологія зубів

В період формування та прорізування зубів може спостерігатися ряд відхилення від норми. Спостерігаються аномалії числа, положення, форми, величини зубів і часу прорізування. Розрізняють повну відсутність зубів (адентія) і часткове. Частіше зустрічається адентія постійних зубів і рідше молочних. Іноді сформований зуб затримується в щелепи, таке явище називається ретенцией. До аномалії числа зубів відносяться надкомплектні зуби, які можуть розташовуватися в зубному ряду чи поза ним. Аномалія положення зубів проявляється в тому, що окремі зуби (частіше ікла і премоляри) прорізуються поза зубного ряду. Явища ретенції і аномалії положення зубів часто залежать від передчасного видалення зруйнованих молочних зубів.

перикороніт – запалення ясен, що покриває коронку зуба, що виникає при неповному прорізуванні зуба мудрості або неправильному його положенні. З’являються сильні болі, що віддають у вухо, підвищується температура, ткриваніе рота утруднене (див. Тризм). Як ускладнення може виникнути поднадкостнічний гнійник нижньої щелепи.

Потім обережно вводять в щілину між яснами і коронкою зуба марлеву смужку, просочену вазеліновим маслом і рясно припудрену йодоформом або просочену емульсією стрептоциду, і полегшують відтік ексудату і гною. Часто буває необхідно надсечь слизову оболонку над горбами зуба і потім так само разі рішення про видалення восьмого зуба необхідно зробити рентгенівський знімок, щоб мати уявлення про положення зуба в щелепи і формі його коренів.

Карієс – найбільш часте захворювання тканин зубів. Причини його виникнення не з’ясовані, проте безсумнівною є необхідність суворого дотримання з метою профілактики правил особистої гігієни: не менше разу на добу (краще на ніч) чистити зуби, полоскати рот після їжі.

Профілактика карієсу повинна починатися в період вагітності, коли у плода формуються зачатки зуба. Вагітній необхідний раціональний харчової режим, що включає різноманітні вітаміни. Вживання борошняних виробів і цукру слід обмежити. Така дієта попереджає карієс і у матері. Два рази в рік необхідно звертатися до стоматолога для виявлення початкових форм карієсу. Особливо це відноситься до дітей (див. Санація порожнини рота). Карієсу найбільш схильні наступні вікові періоди: 3-7 років і 12-17 років. Різко збільшується захворюваність карієсом в період вагітності. Сутність карієсу зубів полягає в тому, що під впливом мікроорганізмів відбувається руйнування тканин зуба. Початкова форма карієсу протікає безболісно, ??потім при поглибленні карієсу виникають болі від подразників. Диференційно-діагностичною ознакою для неускладненого карієсу є несамопроізвольное біль (від кислого, холодного, попадання їжі), яка швидко проходить при усуненні причини. При невилікуваним карієсі мікроорганізми проникають в пульпу і викликають її запалення (пульпіт).

Пульпіт характеризується довго не проходить (від 20 хв. до 1:00) болем від подразників. Головним симптомом пульпіту є мимовільні, приступообразні болю, особливо вночі. При лікуванні пульпіту виробляють некротізацію пульпи шляхом накладення миш’яковистої пасти на найбільш болючу точку всередині каріозної порожнини, порожнину закривають тимчасовою пломбою, але не більше ніж на дві доби, щоб уникнути медикаментозного періодонтиту. В наступний прийом нокротізірованную пульпу видаляють бором і спеціальною голкою з нарізкою (пульпекстрактор), канал зуба обробляють перекисом водню, антиформін і пломбують (див. Пломбування зубів). Можна видалити запалену пульпу під місцевим знеболенням 2% розчином новокаїну.

Якщо немає можливості відразу здійснити кваліфіковану стоматологічну допомогу при гострому пульпіті, необхідно надати першу невідкладну допомогу для усунення гострого болю. У порожнину зуба на ватяним тампоном вводять припікаючу (фенол) або анестезуючу речовину (порошки новокаїну, дикаина або анестезину змішують з фенолом). Вводять в каріозну порожнину 2% розчин амідопірину (в теплому вигляді). Добре діють антибіотики: пеніцилін в розчині і в порошку, ю8нтоміцин у порошку, які вводять в каріозну порожнину на стерильному ватним тампоном. Ці препарати нешкідливі для слизової оболонки і знімають больові напади на кілька днів. Порожнина зуба з лікарською речовиною закривають штучним дентином.

Периодонтит . При нелікованому пульпіті починається гнильний розпад, гангрена пульпи, інфекція проникає в периодонт і викликає його запалення – періодонтит (періцементіт): з’являється біль при натисканні на зуб (луночковий болю); потім болі стають безперервними, наростаючими. Зуби стає рухомим, ясна почервонілою і болючою. При нагноєнні всі явища посилюються, може утворитися абсцес. Іноді гній знаходить вихід через ясна у шийки зуба або утворює свищ, тоді явища запалення стихають.

При лікуванні необхідно в першу чергу ретельно видалити розпалася пульпу з порожнини зуба і каналу. При наявності пломби її необхідно зняти. Канал зуба і каріозну порожнину залишають відкритими для відтоку ексудату. Вводять пеніцилін в перехідну складку близько зуба. Призначають гарячі полоскання розчином питної соди і настоєм шавлії. Зовнішньо тепло протипоказано, тому що веде до утворення свищів. Всередину – сульфаніламіди і антибіотики. Після стихання гострих явищ періодонтит в більшості випадків приймає хронічний перебіг. Подальшого лікування з метою збереження підлягають зуби з добре прохідним каналом; зуби, що мають викривлені коріння, в більшості випадків підлягають видаленню (див. Видалення зубів). У ряді випадків при хронічному періодонтит з метою збереження зуба з непрохідним каналом проводять операцію видалення верхівки кореня (резекція, апікотомія).

В даний час застосовують реплантації зубів: витягнутий з лунки зуб після відповідної обробки (антибіотики, пломбування каналу) саджають у ту ж лунку. Ця операція показана при травмах (виштовхування зуба з лунки при ударах), при аномаліях положення зубів і при непрохідності кореневих каналів. Якщо реплантувати зуб щільно увійшов в лунку, то його можна залишити без додаткової фіксації, в іншому випадку його закріплюють лігатурою або шиною. 3уб повністю приживляється через 4-6 тижнів.

Профілактика захворювань зубів

© 2007-2012. Копіювання без прямого гіперпосилання на джерело заборонено. Інформація на сайті не призначена для самолікування!

Tags:

• ясна виштовхуе зуб