Стрептодермія – загальна інформація

стрептодермією називається заразне захворювання шкірних покривів, що виражається освітою на тілі характерною висипу. Стрептодермія може мати гострий або хронічний перебіг. Найбільш часто зустрічається у маленьких дітей (до 10 років), оскільки в цьому віці ще не до кінця сформовані навички особистої гігієни. Нерідко спостерігаються спалахи стрептодерміїв дитячих колективах. Для запобігання розповсюдження інфекції зазвичай оголошуються карантини. Пацієнти, що страждають стрептодермією, ізолюються.

Причини

Стрептодермії викликаються хвороботворним мікроорганізмом – бета-гемолітичним стрептококом. Зараження відбувається при тісному контакті з хворою людиною і недотриманні заходів особистої гігієни. Факторами до розвитку захворювання є переохолодження. Нерідко стрептодермія розвивається як супутнє захворювання при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок.

Діагностика

Діагностика стрептодермії грунтується на характерному вигляді висипки. Необхідно відрізняти дане захворювання від інших шкірних патологій, таких як кропив’янка, атопічний дерматит, рожевий лишай, екзема, короста, грибкові інфекції. Т.к. на певних стадіях розвитку вони мають схожі з стрептодермією симптоми. Для підтвердження діагнозу проводять лабораторне дослідження мазків, узятих з уражених ділянок тіла. Мазки фарбують спеціальним барвником, а потім дивляться під мікроскопом. При необхідності може бути проведено мікробіологічне дослідження, при якому виконують посів біологічного матеріалу взятого від пацієнта, на живильне середовище. Цей метод дослідження дозволяє не тільки точно встановити конкретного збудника захворювання, а й визначити тактику лікування, вибравши той антибіотик, до якого найбільш чутливий хвороботворний мікроорганізм, що викликав ураження шкіри.

Симптоми

Від моменту зараження до появи перших симптомів стрептодермії проходить близько тижня. Цей період прихованого перебігу хвороби називається інкубаційним і характерний для будь-якого інфекційного недуги. Після закінчення інкубаційного періоду на шкірі в місці впровадження хвороботворного мікроба починають утворюватися округлі плями, що досягають 3 см в діаметрі. Вони мають рожеве забарвлення і покриті найдрібнішими лусочками. Іноді на шкірі з’являються дрібні бульбашки, наповнені гнійним вмістом. В деяких випадках висипання супроводжуються шкірним свербінням, а також порушенням загального стану здоров’я (підвищенням температури тіла, головним болем, відсутністю апетиту, збільшенням лімфатичних вузлів).

Для хронічної форми стрептодермії характерно періодичне висипання на шкірі чітко обмежених плям діаметром від 5 до 10 см, які мають нерівні краї. Нерідко ця форма стрептодермії супроводжується утворенням міхурів наповнених рідким вмістом. Після розтину міхура на його місці утворюється світло-коричнева кірка, з-під якої виділяється гній. Хронічна стрептодермія найчастіше локалізується на шкірі гомілок і виникає на тлі варикозної хвороби нижніх кінцівок.

Ще до однієї форми стрептодермії відноситься стрептококова Заєда, яка утворюється в куточках рота. Заїда найчастіше характерна для маленьких дітей, літніх людей, що носять знімні зубні протези, осіб з ослабленим імунітетом. Основна ознака заїди – невелика червона мокнущее пляма в куточках рота. Потім на його місці утворюються тріщини, які покриваються корочками медового кольору. Після відторгнення скоринки на їх місці залишається розоватое пляма, що зникає з часом. При затяжному характер захворювання можливий перехід заїд в глибокі, болючі тріщини, які мають щільні краю.

Наслідки

Хронічна стрептодермія нерідко ускладнюється мікробної екземою. Бетта-гемолітичний стрептокок, збудник стрептодермії, часто призводить не тільки до поразок шкіри, а й до порушення роботи імунної системи пацієнта, при якій вона починає розпізнавати власні тканини організму як чужорідні і активно атакувати їх. В результаті розвиваються різні захворювання опорно-рухового апарату і ряду внутрішніх органів (ревматизм, гломерулонефрит, міокардит). Всі ці захворювання вимагають тривалого та інтенсивного лікування. До місцевих ускладнень стрептодермії відносять інфекційно-запальні ураження шкіри і м’яких тканин (фурункули і флегмони), які за відсутності своєчасного лікування можуть спровокувати зараження крові – сепсис.

Методи лікування та можливі ускладнення

Лікування стрептодермії зазвичай місцеве, але при хронічній формі захворювання слід вживати комплексні заходи, що включає в себе терапію супутніх захворювань. При стрептодермії показано фізіотерапевтичне лікування, призначення препаратів, що зміцнюють імунітет, вітамінів; засобів, що підвищують загальну опірність організму до інфекції.

Для місцевого лікування гострої стрептодермії використовують антимікробні мазі, активні по відношенню до збудника стрепотодерміі, – стрептокока. Бульбашки, що утворюються при хронічній стрептодермії, розкривають і на їх місце накладаються пов’язки з різними дезинфікуючими засобами. При стиханні запального процесу переходять на застосування сірчано-дігтярним мазей.

Лікування стрептодермії повинно виконуватися тільки за призначенням і під контролем лікаря-дерматолога. Це пов’язано з тим, що багато антибактеріальні засоби, що застосовуються для лікування стрептодермий, можуть привести до розвитку алергічних реакцій. Слід враховувати, що неадекватна терапія захворювання сприяє його переходу в хронічну форму. При цьому відбувається звикання хвороботворних мікроорганізмів до застосовуваних антибактеріальних лікарських засобів і в такому випадку добитися повного лікування стрептодермії стає вкрай складно, а часом, навіть і неможливо.

Статті про дерматології