Урологічні захворювання

Цистит

Ц істіт – інфекційно-запальний процес в стінці сечового міхура (переважно в слизовій оболонці) Це захворювання знаходиться на стику двох спеціальностей – урології та гінекології. Саме по собі запалення сечового міхура є урологічної проблемою, а причина, яка в переважній випадку веде до розвитку циститу – порушення вагінальноїмікрофлори – це проблема гінекології.

Збудником циститу зазвичай є кишкова паличка, стафілокок, протей, стрептокок і ін При циститі, розвиненому після різних оперативних чи інструментальних втручань, катетеризації сечового міхура, збудниками, як правило, є грамнегативні мікроорганізми. Крім бактеріальних збудників, в етіології циститу відіграють роль мікоплазми, віруси, хламідії, трихомонади, гриби роду Candida. Цистит значно частіше спостерігається у жінок, що пов’язано з поширенням інфекції висхідним шляхом по просвіту сечовипускального каналу внаслідок його анатомічних особливостей.

У чоловіків явища циститу зустрічаються не часто і майже завжди з’являються на тлі загострення хронічного простатиту. Найчастіше його симптоми виражені не надто сильно, і при лікуванні запалення передміхурової залози проходять самі собою, не вимагаючи додаткових заходів. В інших випадках курс грамотно проведеного лікування циститу зазвичай буває ефективний.

У дітей з ряду причин цистит розвивається досить часто. У дівчаток підліткового віку цистит частіше буває пов’язаний з дисбактеріозом піхви, у хлопчиків нерідко цистит розвивається при фімозі (звуження крайньої плоті), але частіше за все захворювання розвивається епізодично, на фоні випадкового попадання інфекції в сечовий міхур.

В ажную роль у розвитку циститу у дівчаток і жінок грають анатомо-топографічні особливості сечостатевого тракту: коротка уретра (сечівник), близьке анатомічне розташування піхви і анусу до зовнішнього отвору сечовипускального каналу. Ці особливості створюють сприятливі умови для локалізації постійно вегетуючій (живе) мікрофлори та поширення її з цих органів у просвіт уретри і сечовий міхур. У чоловіків цистит буває значно рідше; інфікування сечового міхура може спостерігатися при запальних процесах в передміхуровій залозі, насінних бульбашках, придатках яєчка і сечівнику. Нерідко сечовий міхур інфікується при його катетеризації з метою отримання сечі для дослідження або при інструментальних урологічних обстеженнях. Особливо небезпечна катетеризація сечового міхура у вагітних і у жінок в найближчому післяпологовому періоді, коли є зниження тонусу сечовивідних шляхів, а у чоловіків – при аденомі передміхурової залози, яка нерідко супроводжується хронічною затримкою сечі.

Розвиток захворювання. Мікроорганізми можуть проникнути в сечовий міхур різними шляхами: висхідним – із сечовивідного каналу (уретральний), низхідним – з нирки, лімфогенним – з сусідніх тазових органів, гематогенним (з кров’ю) – з віддалених вогнищ, безпосереднім (прямим). Висхідний шлях проникнення інфекції в сечовий міхур по сечівнику зустрічається найбільш часто. Спадний шлях проникнення інфекції в сечовий міхур звичайно відзначається при запальному процесі в нирках (хронічний пієлонефрит, піонефроз). Цистит при тривало існуючому хронічному пієлонефриті спостерігається порівняно рідко, головним чином у хворих, у яких він протікає в активній фазі, тобто супроводжується значною бактериурией. Гематогенний шлях інфікування сечового міхура зустрічається рідко, його встановлюють при виникненні циститу незабаром після інфекційних захворювань або при наявності віддаленого гнійного вогнища в організмі. У жінок існує прямий лімфатична зв’язок між сечовим міхуром і статевими органами, тому при запальному процесі в останніх (сальпінгоофорит, ендометрит, параметрит і ін) інфекція може проникати в сечовий міхур лімфогенно. Цей шлях також можливий при дефлорації дівочої пліви (дефлораціонний цистит). Пряме попадання мікроорганізмів в сечовий міхур спостерігається при розтині в нього гнійників з довколишніх органів (аппедікулярний інфільтрат, параметрит, абсцес передміхурової залози). У дівчаток перших півтора – двох років життя частота циститів пов’язана з попаданням сечі в піхву при сечовипусканні, виникненням вульвовагинита з наступним висхідним інфікуванням сечового міхура. Велика поширеність вульвіта і вульвовагініту в дівчаток пояснюється недостатністю вироблення гормону естрогену, внаслідок чого в піхву розвивається кокковая флора. До 13 років (пубертатний період) кількість естрогену збільшується, кокковая флора змінюється на бацилярних. З настанням статевої зрілості встановлюється кисла реакція піхвового секрету внаслідок утворення молочної кислоти. Кількість естрогенів впливає і на розвиток дистального (кінцевого) відділу уретри: у новонароджених дівчаток діаметр дистального відділу уретри перевищує такий у школярок, що обумовлено впливом материнських гормонів (естрогенів), що передаються через плаценту.

У дівчаток часті загострення хронічного циститу нерідко призводять до виникнення уретро-піхвового рефлюксу, що виникає внаслідок рубцювання і зменшення в обсязі задньої стінки уретри. У цих умовах створюється замкнене коло – хронічний запальний процес в піхві, сечівнику і сечовому міхурі, лікування якого має бути комплексним.

Занос інфекції в сечовий міхур відбувається за рахунок турбулентного потоку сечі під час сечовипускання. Цистит можливий у дітей грудного віку. Цистит супроводжує найрізноманітніші патологічні стани сечових шляхів та статевих органів і може з’явитися першим клінічним проявом пієлонефриту, сечокам’яної хвороби та інших урологічних захворювань. Хронічний цистит може стати причиною розвитку запального процесу в нирках. Цьому сприяють недостатність замикальних апарату сечоводів, їх отворів і виникаючі при цьому везико-уретральні (міхурово-сечоводо) і уретерального-ренальную (мочеточниково-ниркові) рефлюкси, що створюють умови для проникнення інфекції в нирки. Надходження інфікованої сечі з сечового міхура в сечоводи і нирки сприяє розвитку в них гнійно-запального процесу. Для виникнення циститу у дітей, крім проникнення бактерій в сечовий міхур, необхідна наявність комплексу інших причин, серед яких найбільш часто провідну роль відіграють вірусні захворювання, що сприяють поразці токсинами судинної системи сечового міхура і його іннервації.

Доведено, що слизова оболонка сечового міхура володіє значною стійкістю до інфекції, тому для виникнення циститу, крім наявності патогенної мікрофлори, необхідні додаткові сприятливі фактори. Найбільш істотними з них є: порушення кровообігу в стінці сечового міхура і малому тазі, порушення спорожнювання сечового міхура, зниження опірності організму інфекції (гіповітаміноз, переохолодження, перевтома тощо), несприятливий вплив на стінку сечового міхура хімічних речовин і отрут, що виділяються з сечею , а також радіаційної терапії. У розвитку циститу грає роль такий механізм, як адгезія (прилипання) деяких видів мікроорганізмів до епітелію сечового міхура.

по локалізації та поширеності запального процесу (осередковий, дифузний, шєєчний тригоніт – запалення зони сечоміхурового трикутника),

по характеру морфологічних змін (катаральний, геморагічний, виразковий, гангренозний, інтерстиціальний та ін.)

Принципово важливо розрізняти первинний і вторинний цистит, так як лікування їх має суттєві відмінності.

У дівчаток в переважній більшості випадків цистити є первинними, у хлопчиків – вторинними внаслідок аномалій міхурово-уретрального сегмента, на тлі нейрогенного сечового міхура, дивертикула сечового міхура. В окремих випадках встановити першопричину розвитку хронічного циститу у дівчаток не представляється можливим: хронічний пієлонефрит з наступним розвитком циститу, або первинний хронічний цистит з порушенням функції гирл сечоводу, виникненням міхурово-сечовідного рефлюксу і хронічного пієлонефриту.

В оспаленіе сечового міхура виявляється в першу чергу почастішанням сечовипускання. При цьому у жінки постійно виникають сильні позиви відвідати туалет, які не відповідають кількості виділяється при цьому сечі. Часто жінка відзначає біль в кінці сечовипускання, іноді в сечі з’являється кров. При гострому циститі підвищується температура, з’являються болі внизу живота. Якщо розвивається так звана шеечная форма циститу, при якій в запальний процес втягується сфінктер сечового міхура, то відзначаються епізоди нетримання сечі. Не слід плутати цистит з уретритом – запаленням сечівника. Уретрит проявляється неприємними відчуттями, болем, печіння або різзю при сечовипусканні – і тільки. Часто ці захворювання супроводжують одне іншому, але так буває не завжди.

Гострий цистит зазвичай виникає раптово, через декілька годин після переохолодження чи іншого провокуючого фактора. Характерні симптоми гострого циститу – часте і хворобливе сечовипускання, болі в області сечового міхура, гній в сечі і кров у сечі в кінці акта сечовипускання. Чим сильніше виражений запальний процес у сечовому міхурі, тим частіше позиви на сечовипускання і інтенсивніше болю. При важких формах циститу хворі змушені мочитися через кожні 20-30 хв, при цьому відзначаються різкі болі і виділення кількох крапель крові в кінці сечовипускання. Болі виснажують хворого, так як не припиняються ні вдень, ні вночі. При гострому циститі біль в надлобковій області залишаються і поза актом сечовипускання, а пальпація області сечового міхура різко болюча. Постійні больові імпульси з запаленої слизової оболонки сечового міхура викликають скорочення детрузора (м’яза сечового міхура) та підвищення внутріпузирного тиску, тому скупчення в сечовому міхурі навіть невеликої кількості сечі призводить до імперативного (наказовому) позиву на сечовипускання. У дітей клінічна картина гострого циститу характеризується появою частих і хворобливих сечовипускань, які у дівчаток на тлі антибактеріальної терапії швидко зникають протягом 2-3 діб. У хлопчиків інколи спостерігається гостра затримка сечовипускання, зумовлена ??наявністю різких болів при проходженні сечі через запалену шийку сечового міхура. Оскільки при гострому циститі у процес втягується шийка сечового міхура, болі віддають в промежину, задній прохід і головку статевого члена. Каламутність сечі у хворих обумовлена ??наявністю в ній великої кількості лейкоцитів, бактерій, слущенного епітелію сечового міхура і еритроцитів. Гострий цистит рідко супроводжується підвищенням температури тіла хворого, так як всмоктування з сечового міхура незначна. Висока температура тіла при циститі і особливо поява ознобу свідчать про залучення в запальний процес нирок (пієлонефрит). Підвищення температури тіла при циститі відзначається лише у дітей молодшого віку, при цьому буває важко виключити гострий пієлонефрит. Чим молодша дитина, тим частіше в клінічній картині гострого циститу переважають загальні симптоми і менш виражені місцеві локальні прояви захворювання.

При хронічному циститі всі клінічні ознаки захворювання такі ж, як і при гострому, і виражені менш різко.

Е сли жінка страждає хронічним циститом, досить імовірно, що під час вагітності відбудеться його чергове або позачергове загострення. На тлі вагітності змінюється гормональний фон організму, порушення мікрофлори піхви найчастіше ускладнюється, імунітет організму знижується – все це створює умови для сильного загострення циститу.

Серйозним лікуванням циститу під час вагітності зайнятися не вийде, але допомогти жінці виносити дитину без проблем і підготувати її до пологів цілком в силах лікаря. А вже через кілька місяців після пологів можна буде повністю позбавити жінку від цих захворювань.

П залишити діагноз цистит не складно – специфічна симптоматика, відхилення в аналізах сечі, рясний ріст бактерій в сечі, ознаки запалення при УЗД, цистоскопії, біопсії. Але з усього сказаного раніше випливає, що для діагностики циститу потрібно обстежувати і стан статевих органів жінки. Тому в планове обстеження жінки з циститом повинно входити також обстеження на статеві інфекції та дослідження мікрофлори піхви. УЗД сечостатевих органів дозволяє виключити супутні захворювання. Зазвичай цих обстежень буває достатньо.

Б Ольне гострим циститом необхідний постільний режим. З їжі слід виключити гострі, дратівливі страви, прянощі. Рекомендують молочно-рослинну дієту, журавлинний морс, киселі. Для підвищення діурезу з метою прискорення виведення продуктів запалення з сечового міхура необхідно рясне пиття (лужні води і соки до 2 л на добу). Хороший ефект дають сечогінні засоби: ведмежі вушка, польовий хвощ, нирковий чай, мучниця, спориш, брусничний лист. Хворі отримують полегшення від застосування грілки на область сечового міхура і гарячих ванн. Антибактеріальне лікування при гострому циститі призводить до значного поліпшення стану хворого протягом 3-4 діб. Однак для попередження рецидиву протизапальне лікування необхідно продовжувати не менше 3 тижнів. При гострому циститі інстиляції в сечовий міхур лікувальних засобів протипоказані.

При хронічному циститі, який в більшості своїй вторинний, вирішальне значення в лікуванні має усунення причин, які підтримують запальний процес у сечовому міхурі (камінь в сечовому міхурі, дивертикул, аденома передміхурової залози, стриктура сечівника та ін.) Якщо хронічний цистит ускладнюється міхурово-сечоводорефлюксом, склерозом шийки сечового міхура, стенозом дистального відділу сечівника, інтерстиціальним циститом зі зморщуванням сечового міхура після консервативної терапії, то при виборі методу лікування слід вирішити питання на користь оперативного лікування.

Е сть кілька правил, які повинна дотримуватися кожна жінка, яка страждає або має схильність до циститу. Ось ці правила:

Не переохолоджуватися – не сидіти на землі і на бордюрі набережній, не купатися в ополонці, не носити міні-спідниць восени і навесні і т.д.

Стежити за своєю дієтою – все гостре, кисле, смажене, пряне, солоне, мариноване і алкогольне вживати в обмежених кількостях і запивати великою кількістю води.

Пити якомога більше рідини, не менше 2 л на день, але тільки не чай, не кави, не пиво і не газовану воду, найкраще чиста вода, мінеральна вода без газу або неконцентровані соки.

Зайнятися лікуванням хронічних запальних захворювань: часті ангіни, хронічний тонзиліт, каріозні зуби – все це не сприяє здоров’ю.

Якщо стілець нерегулярний, часто бувають закрепи або проноси, то слід скорегувати дієту таким чином, щоб уникнути порушень стільця. Вони мають безпосереднє відношення до проблем з сечовим міхуром.

При відвідуванні туалету підтиратися тільки рухами спереду назад і ні в якому разі не навпаки! Намагайтеся підмиватися після кожного відвідування туалету.

Якщо під час місячних ви користуєтеся тампонами, міняйте їх не рідше ніж кожні 2:00. Значно краще використовувати прокладки.

Регулярно спостерігайтеся у свого лікаря, краще всього, якщо це буде грамотний фахівець в урогінекології.

Навіть якщо немає ніякого приводу, слід відвідувати гінеколога і перевірятися на ЗППП кожні півроку.

Tags:

• біль внизу живота віддає у сечівник
• Як є запальний процес в сечовому які симптоми
• система снчового міхура
• Симптоми циститу в дитини до 2років
• профілактика цистіту після катетеризації
• причини частих циститів
• катетеризація сечового міхура і місячні
• Запалення уретри після снчового катетора у дитини
• запалення сечівника
• закрепи як причина розвитку циститу