Підвищений артеріальний тиск – захворювання дуже поширене і має багато причин (і не менше проявів). Але незалежно від причини захворювання, практично при будь-якій формі артеріальної гіпертензії може бути своєрідна форма загострення захворювання – гіпертонічний криз .

Гіпертонічний криз – це раптовий і виражений (значно вище звичайного рівня) підйом артеріального тиску, щосупроводжується появою або посиленням ознак порушення мозкового або коронарного кровопостачання.

Якщо у хворого просто випадково виявляється підйом артеріального тиску до певних (навіть і досить високих) цифр, але немає ніяких скарг, кризом це не вважається. Правда, нормою це теж не назвеш, але подібний стан вимагає особливого підходу і окремої розмови. Причин виникнення гіпертонічних кризів безліч. Умовно їх іноді ділять на екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) причини.

До екзогенних причин відносять вплив психоемоційного напруження, стресу, вплив метеорологічних чинників: зміна атмосферного тиску (в основному, зниження), зниження температури повітря, проходження атмосферних фронтів, підвищення відносної вологості. До речі сказати, вплив метеорологічних факторів пояснюється порушеннями в діяльності адаптаційних механізмів організму, зокрема, збоями в роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Були неодноразові спроби прогнозувати стан хворих на основі всього комплексу кліматичних факторів, в який входять комплекси електрометеорологіческіх елементів (доведено, що гіпоталамус дуже чутливий до електролітним змін іонного складу повітря і магнітного поля Землі), фактори синоптичного ряду і деякі геліофізичних процеси в атмосфері .

Зокрема, в одній з текіх класифікацій була запропонована розбивка погодних умов на 4 типи: вельми сприятлива погода, сприятлива погода, несприятлива погода, особливо не сприятлива погода. В іншій виділялося 15 типів погодних умов. На жаль, особливого поширення ці класифікації не отримали, хоча вони мають під собою досить обгрунтовані наукові дані і могли б служити гарною підмогою для хворих.

До ендогенних (внутрішніх) причин гіпертонічних кризів відносять, зокрема, посилення затримки натрію і води в організмі, надлишкове виділення ряду гормонів (наприклад, реніну), обумовлене особливостями перебігу захворювання, синдром відміни гіпотензивних засобів (зокрема, клофеліну) та ін У будь-якому випадку, незалежно від причини виникнення кризу, його протягом підпорядковується ряду закономірностей.

З практичної точки зору, на мій погляд, зручно виділення трьох видів гіпертонічного кризу (за М. С. Кушаковскій):

Розберемо їх докладніше, так як від форми кризу багато в чому залежить і лікування кризу і загальна тактика ведення таких хворих.

Отже, криз з переважанням нейро-вегетативного синдрому . Цей варіант більше характерний для чоловіків, але нерідко зустрічається і у жінок. При цьому варіанті хворі зазвичай збуджені, неспокійні, відчувають тривогу, нервозність. Нерідко буває тремор (тремтіння) в кінцівках. Відзначається гіперемія обличчя, шиї, пітливість шкіри. Виражені загальмозкові симптоми: інтенсивні розпираючий головний біль, мають розлитої або локалізований (частіше в потиличній або скроневої області) характер, запаморочення, відчуття шуму в голові, нудота, блювота.

Іноді може погіршуватися зір, хворий скаржиться на появу перед очима “пелени”, “мушок”. Характерні прискорений пульс, переважне підвищення систолічного (верхнього) артеріального тиску. Сечовипускання прискорене (особливо в період дозволу кризу, виділяється досить велика кількість світлої сечі. Цей варіант гіпертонічного кризу обумовлений перш за все значним викидом гормонів і надмірної активацією вегетативної нервової системи. У ряді випадків навіть можливо за характером перебігу кризу визначити, який саме відділ вегетативної нервової системи задіяний найбільше, але це досить тонка діагностика, і вона не завжди можлива (та й, найчастіше, цього й не потрібно).

Криз з переважанням водно-сольового синдрому . Ця форма захворювання більше характерна для жінок, особливо з підвищеною вагою. При цьому провідну роль в патогенезі кризу грає затримка рідини в організмі (і, природно, ті гормональні зміни, які призводять або супроводжують цьому). Ці два варіанти гіпертонічних кризів вважаються відносно сприятливими (у порівнянні з третім видом кризу) і відносяться до гіпертонічним кризам так званого “першого порядку”. Це одна з класифікацій гіпертонічних кризів, яка до цих пір іноді використовується у формулюванні діагнозу. Тривалість кризів першого порядку – від декількох хвилин до декількох годин (рідко, при водно-сольовому ризі) до доби.