ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИДАТКІВ МАТКИ

У структурі гінекологічної захворюваності гострі запалення придатків матки займають перше місце. Ізольоване запалення маткових труб в клінічній практиці зустрічається рідко. Найчастіше у жінок зустрічається запалення маткових труб і яєчників. Воно може поєднуватися з запаленням матки. Рідше, за статистикою, зустрічаються нагноїтельниє процесиі матки, і придатків з можливою генералізацією інфекції.

Сальпингоофорит

Сальпингоофорит – інфекціонновоспалітельних процес неспецифічної або специфічної етіології з локалізацією в маткових трубах і яєчниках. Це найбільш часто зустрічається запальне захворювання органів малого таза.

Синоніми

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

Ізольоване запалення різних відділів малого таза зустрічається рідко, так як анатомічно і фізіологічно вони тісно пов’язані. У зв’язку з цим і точні статистичні дані про поширення сальпінгоофорита (також як про патологіях інших відділів малого таза) отримати складно. Проте близько 40% хворих госпіталізують у стаціонари з приводу гострих процесів або загострень хронічних захворювань статевих органів. Близько 60% пацієнток звертаються в жіночу консультацію з приводу запалення. Відомі ускладнення після перенесеннних сальпінгоофоритом.

У 5-6% хворих виникають гнійні ускладнення, що вимагають стаціонарного лікування та оперативного втручання (нерідко з видаленням маткових труб).

Спайковий процес (наслідок хронічних запальних захворювань) призводить до анатомічних порушень і тазові болі, що може вплинути на сферу сексуальних відносин.

ПРОФІЛАКТИКА сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

ЗЗОМТ викликають збудники ЗПСШ (N.gonorrhoeae, C.trachomatis), аеробні та анаеробні умовнопатогенні мікроорганізми, гриби, віруси, гноеродная мікрофлора, тому профілактика цих інфекцій передбачає періодичні та обов’язкові обстеження (вагітні та планують вагітність, стаціонарні хворі, диспансерні групи і групи ризику – підлітки, працівниці дитячих закладів, дитячих лікарень та ін.) Необхідна пропаганда методів контрацепції і безпечного сексу.

СКРИНІНГ

Обстеженню на приховані інфекції підлягають девочкіподросткі, працівниці дитячих садків, ясел, дитячих будинків, школінтернатов, диспансерні групи з безпліддям і рецидивуючими запальними процесами. Всім пацієнткам виконують бактеріоскопічні, бактеріологічні дослідження та ПЛР.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПРИДАТКІВ МАТКИ

ЕТІОЛОГІЯ сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

Неспецифічні (негонорейний) сальпінгоофорити викликаються патогенними і условнопактогеннимі збудниками. Серед них: золотистий і епідермальний стафілокок, стрептококи групи В, ентерококи, кишкова паличка, епідермальний стафілокок, хламідії, бактероїди, пептококи, пептострептококи. Найчастіше спостерігають змішану інфекцію.

ПАТОГЕНЕЗ сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

У запальних процесів маткових труб і яєчників загальний патогенез. Спочатку на слизовій оболонці маткових труб (ендосальпінкса) виникають всі ознаки запалення: гіперемія, розлади мікроциркуляції, ексудація, набряк, клітинна інфільтрація. Потім запалення поширюється на м’язову оболонку маткової труби, виникає її набряк.

Труба товщає і подовжується, пальпація її стає хворобливою. Мікроби разом із вмістом труби потрапляють в черевну порожнину, вражають серозний покрив труби і навколишнє очеревину. Виникає перисальпингит і пельвіоперитоніт. Після розриву фолікула яєчника збудники потрапляють всередину, інфікують гранулезних оболонку фолікула, і виникає запальний процес в яєчнику (сальпінгоофорит). При нагноєнні утворюється тубооваріальних пухлина (див. далі).

У маткової трубі дуже швидко йде сліпчівий процес в ампулярної відділі за рахунок потовщення фімбрій і ексудації. Сліпчівий процес відбувається і в гирлі труби. Секрет накопичується в трубі з утворенням гідросальпінкса (може довго існувати як хронічна патологія). Спайковий процес виникає внаслідок склеювання запально змінених маткових труб (особливо їх фімбріального відділу) з очеревиною Дугласа, прилежащими петлями кишечника, аппендікулярним відростком (нерідко виникає вторинний апендицит).

КЛІНІЧНА КАРТИНА сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

Перший симптом гострого сальпінгоофориту – сильні болі внизу живота, що супроводжуються підвищенням температури до 38 ° С (іноді з ознобом), погіршенням загального стану, можуть бути дизуричні явища, іноді здуття живота. При дослідженні за допомогою дзеркал можна виявити запальний ендоцервіцит і серозногноевідние виділення. При бімануального дослідженні неможливо чітко визначити придатки, але область їх дослідження різко болюча, нерідкі набряклість і тістоподібна консистенція. У картині крові – зрушення лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ.

В протеінограмма – диспротеїнемія з переважанням глобулінових фракцій, підвищення рівня Среактівного білка. Виникають явища інтоксикації – стан середньої тяжкості, слабкість, головний біль, зниження апетиту, іноді диспептичні розлади. Гострий запальний процес може закінчитися повним одужанням при своєчасному та адекватному лікуванні.

Гострий сальпінгоофорит може набути характеру підгострого або хронічного процесу з частими загостреннями і тривати роками. Клінічні прояви тоді не настільки яскраві. Температурна реакція може бути субфебрильна або нормальна, болі носять характер тупих, ниючих з локалізацією внизу живота і в попереку. Нерідкі скарги на диспареунії і безпліддя. Бімануальногодослідження менш хворобливе, однак матка і придатки менш рухливі, і просування за шийку матки болісно. У крові при хронічному процесі, як правило, декілька збільшена ШОЕ. Зміни настають при загостренні процесу.

ДІАГНОСТИКА сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

Анамнез та фізикальне ДОСЛІДЖЕННЯ

При гострому запаленні бімануальногодослідження завжди хворобливий (особливо область придатків), так як при цьому в процес втягнута тазова очеревина (іноді з симптомами подразнення). При хронічному процесі, навпаки, склерозування і фіброзірованіе маткових труб з формуванням спайкового процесу в малому тазу роблять придатки малорухомими. Нерідко визначають їх болючість.

ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

При гострому процесі немає специфічних змін в аналізах (помірний лейкоцитоз із зсувом вліво, збільшення ШОЕ), а при хронічному нерідко виявляють тільки збільшення ШОЕ. Головне значення надають бактеріоскопічного і бактеріологічного досліджень матеріалу з цервакального каналу, піхви і уретри. Мета – виявлення збудників та визначення їх чутливості до антибіотиків.

ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Ехографіческі метод не дає чіткої інформації про гострий сальпингоофорит. Можна діагностувати тільки потовщення маткових труб, спайковий процес у малому тазі. При пельвіоперитоніт виявляють скупчення невеликої кількості рідини в дугласова кишені. Можна також визначити опухолевидную форму при гідросальпінкс або піосальпінкс.

Краще використовувати УЗД з вагінальним датчиком. Можна використовувати КТ або МРТ, особливо при диференціальної діагностики з пухлинами яєчників.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА

Гострий сальпінгоофорит нерідко необхідно диференціювати від гострих хірургічних патологій (гострий апендицит, хірургічний перитоніт, пухлини кишечника, кишкова або ниркова кольки). При цьому використання лапароскопії дозволяє здійснити ранню топическую діагностику і вибрати правильну тактику лікування.

Показання до консультації ІНШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

Нерідко вкрай необхідні консультації хірурга і уролога, особливо в ургентних випадках диференціальної діагностики.

Приклад формулювання діагнозу

Загострення хронічного двостороннього сальпінгоофорита з формуванням правостороннього гідросальпінкса і спайкового процесу в малому тазу.

ЛІКУВАННЯ сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

ЦІЛІ ЛІКУВАННЯ

Показання до госпіталізації

Немедикаментозне лікування сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

Практикують при хронічному процесі або в період постгоспітальний реабілітації при гострому процесі. В основному використовують фізіотерапевтичні методи: УВЧ, магнітотерапію, електрофорез з цинком, магнієм, гіалуронідазами та ін, диадинамические струми, санаторнокурортное лікування (радонові ванни та зрошення, таласотерапія).

Медикаментозне лікування сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

Принциповим в лікуванні є антибіотикотерапія, яка призначається емпірично з урахуванням найбільш ймовірних збудників. Режими антибактеріальної терапії ЗЗОМТ повинні забезпечувати елімінацію широкого спектру збудників (див. розділ «Етіологія ЗЗОМТ»). До схемами першого ряду відносять комбінацію цефалоспоринів III покоління (цефотаксим, цефтріакон) з метронідазолом, призначення інгібіторзащіщенние амінопеніцилінів (амоксицилін / клавуланова кислота та ін), в якості альтернативних режимів можуть використовуватися лінкозаміди в комбінації з аміноглікозидами IIIII покоління, фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин) з метронідазолом, карбапенеми. Враховуючи високий ризик хламідійної інфекції пацієнткам одночасно показано призначення доксицикліну або макролідів.

Антибактеріальна терапія ЗЗОМТ, як правило, починається з внутрішньовенного введення препаратів з наступних переходом на їх пероральний прийом (ступінчаста терапія). При легких формах ЗЗОМТ пацієнтки лікуються в амбулаторних умовах, в такому разі кращий прийом пероральних препаратів з високою біодоступністю Антибіотики поєднують з дезінтоксикаційної терапією: внутрішньовенно вводять сольові розчини, 5% розчин глюкози ©, реополіглюкін ©, гемодез ©, полідез ©, мафусоль ©, вітаміни , білкові препарати і ін

За показаннями призначають анальгетики, місцеві протизапальні препарати у вигляді свічок, лід на живіт. При стабілізації загального стану і стиханні гострого процесу проводять фонофорез з кальцієм, міддю або магнієм (по циклу).

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ сальпінгіти, аднекситу, сальпінгоофорити

На початковому етапі використовують діагностичну лапароскопію. При гострому запальному процесі доцільно ввести в черевну порожнину розчин антибіотиків (ампіцилін 1 г на 20 мл фізіологічного розчину). Надалі до хірургічного лікування вдаються при відсутності ефекту від консервативної медикаментозної терапії та формуванні гнійних тубооваріальних утворень.

Показання до консультації ІНШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

в процесі лікування – при відсутності ефекту від лікування або появі поєднаної симптоматики, пов’язаної з патологією інших органів.

ПРИБЛИЗНІ ТЕРМІНИ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ПОДАЛЬШЕ ВЕДЕННЯ

постгоспітальний реабілітація (амбулаторне доліковування з використанням розсмоктувальної, общеукрепляющей фізіотерапії і санаторнокурортное лікування) з метою відновлення репродуктивної функції і анатомо-фізіологічних взаємовідносин органів малого таза.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ Пацієнтка

Пацієнтка обов’язково повинна завершити повний курс протизапального лікування гострого процесу або загострення хронічного. Необхідно проводити курси протирецидивного лікування, використовувати санаторну бальнео-терапію, застосовувати методи контрацепції. При виявленні ІПСШ у партнера – пролікувати його і провести контрольне обстеження пари.

ПРОГНОЗ

Для життя – сприятливий. Проблеми, як правило, вознакают з менструальної, статевої і репродуктівнолй функцією.

Джерело: Гінекологія – національне керівництво під ред. В.І. Кулакова, Г.М. Савельєвої, І.Б. Манухін 2009

Акушерство-гінекологія

Для пацієнтів:

Жіночі хвороби

Оновлені статті по гінекології

Tags:

• бімануальне дослідження сальпінгоофорит
• чи можна займатися сексом при гідросальпінксі
• чи можна займатися сексом при аднекситі піосальпінксі?
• хронічний сальпінгоофорит хірургічне лікування??
• узд ознаки гострого сальпінгооофориту
• сальпінгоофорит обстеження
• сальпінгоофорит дифиренцїйна діагностика
• приклад формулювання діагнозу сальпінгіт
• Ознаки хронічного сальпінгоофорита на узд
• картина узд при аднекситі