Навігація

Хронічний гастрит

Хронічний гастрит – поширене захворювання, яке може виникнути самостійно, бути результатом недолікованого гострого гастриту або супроводжувати інших захворювань.

Причиною хронічного гастриту є тривалі систематичні порушення режиму і характеру харчування (поспішна, без ретельного прожовуванні їжі, їжа всухом’ятку,зловживання прянощами і гострими приправами), вживання міцних алкогольних напоїв і їх сурогатів, куріння, вплив деяких професійних шкідливостей, лікарських засобів ( особливо тривалий, не контрольований лікарем прийом анальгетиків, препаратів наперстянки, антибіотиків тощо), а також хронічні інфекції та захворювання органів травлення (хронічний холецистит, хронічний ентероколіт тощо), порушення обміну речовин, наприклад, при цукровому діабеті, подагрі, алергічних хворобах, хронічних захворюваннях легенів, серця, нирок, крові та ін

Вплив несприятливих факторів призводить до порушення секреторної і моторної функції шлунка, надалі – до запальних і дистрофічних змін, порушення регенерації слизової оболонки. Структурні зміни розвиваються перш за все в епітелії поверхневих шарів слизової оболонки (поверхневий гастрит), потім в патологічний процес втягуються залози шлунка. У міру прогресування захворювання відбувається атрофія слизової оболонки шлунка різного ступеня вираженості. За морфологічними ознаками виділяють хронічний гастрит з ураженням залоз без атрофії, хронічний атрофічний гастрит (помірний, виражений, з явищами перебудови епітелію), а також антральний і ерозивний хронічний гастрит. До особливих форм хронічного гастриту відносять ригідний, поліпозний і гігантський гіпертрофічний гастрит. За ступенем секреторних розладів виділяють хронічний гастрит з нормальною та підвищеною секрецією і хронічний гастрит із секреторною недостатністю.

Клінічна картина хронічного гастриту визначається станом секреторної функції, локалізацією і ступенем вираженості морфологічних змін слизової оболонки шлунка.

Хронічний гастрит з нормальною та підвищеною секрецією спостерігається переважно в осіб молодого віку. Хворих турбує печія, відрижка кислим, іноді блювота, почуття тиску, печіння або розпирання, а також болі в надчеревній ділянці. Нерідкі голодні та нічні болі, які спостерігаються при ураженні слизової оболонки антрального відділу шлунка. Загострення зазвичай пов’язані з похибками в дієті, а також вживанням спиртних напоїв. Так, при хронічному алкогольному гастриті характерна блювота вранці. Захворювання може ускладнитися шлунковою кровотечею, що найчастіше пов’язано з утворенням ерозій в антральному відділі шлунка.

Хронічний гастрит з секреторною недостатністю, як правило, зустрічається в осіб зрілого та похилого віку і характеризується переважанням в слизовій оболонці шлунка атрофічних змін. Хворих турбує неприємний смак у роті, нудота, слинотеча, відчуття переповнення у надчеревній ділянці. Стілець зазвичай нестійкий (схильність до проносів). Болі в надчеревній ділянці виражені нерізко і, як правило, пов’язані з залученням в патологічний процес тонкої кишки, жовчного міхура та підшлункової залози. У хворих відзначаються схуднення, ознаки полігіповітамінозу (розрихленість і кровоточивість ясен, заїду, стовщення та почервоніння язика, згладження його сосочків, відбитки зубів на язиці і ін.) Часто, особливо у жінок, розвивається залізо дефіцитна анемія, в ряді випадків – харчова алергія.

Ригідний гастрит характеризується гіпертрофією слизової оболонки, склерозированием і ущільненням стінки шлунка (переважно антрального відділу), що здобуває форму вузької трубки. Захворювання проявляється вираженими диспептичними розладами, болями у надчеревній ділянці, ахлоргідрією. Необхідна диференційна діагностика з раком антрального відділу шлунка (за даними рентгенологічних дослідження і гастроскопії).

Поліпозно гастрит зазвичай розвивається на тлі атрофічного гастриту з ахлоргідрією. Його можна розглядати як результат подальшого прогресування-вання хронічного гастриту. Клінічно він проявляється як хронічний гастрит із секреторною недостатністю.

Гігантський гіпертрофічний гастрит зустрічається рідко. Характеризується різким потовщенням складок слизової оболонки шлунка внаслідок гіпертрофії і гіперплазії залозистого апарату і набряку; збільшенням числа слізеобразующіх клітин та зменшенням кількості травних. Симптоматика така ж, як при хронічному гастриті з секреторною недостатністю, характерні залізодефіцитна анемія, гіпопротеїнемія і виражене схуднення.

Діагноз хронічного гастриту грунтується на аналізі клінічної картини, результати дослідження шлункової секреції, даних рентгенологічного, ендоскопічного досліджень і біопсії.

Лікування комплексне, проводиться амбулаторно, при вираженій симптоматиці – в стаціонарі. Провідне значення має лікувальне харчування. У період загострення, незалежно від характеру секреторних порушень, дотримується принцип максимального щадіння шлунка: харчування дробове (5-6 разів на добу), їжа повинна бути не дуже холодною і не дуже гарячою, добре провареної і подрібненою, з раціону виключають продукти, що володіють сильним сокогонним дією або подразнюють слизову оболонку шлунка. У міру стихання загострення лікувальне харчування призначають з урахуванням характеру секреторних порушень і можливого залучення в патологічний процес печінки, жовчного міхура, підшлункової залози і кишечника.

При хронічному гастриті з нормальною та підвищеною секрецією призначають протягом 7-10 днів дієту № 1А, потім дієту № 1; в період ремісії дієту розширюють, а проте вживання солі і екстрактивних речовин слід обмежити.

При хронічному гастриті з секреторною недостатністю дієта повинна бути повноцінною і містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, а також кухонної солі та екстрактивних речовин. Рекомендуються в обмеженій кількості вимочений оселедець, пісна шинка, крім того, овочеві, рибні і м’ясні супи, м’ясо, нежирна риба, зелень, фрукти, фруктові та овочеві соки (дієта № 2).

З метою впливу на різні ланки патогенезу проводять лікарську терапію. При підвищеній збудливості нервової системи призначають сивий-тивні засоби та транквілізатори; при болях – спазмолітичні засоби (папаверину гідрохлорид, но-шпа); для посилення регенерації – пентоксил, метилурацил; при секреторній недостатності шлунка проводять замісну терапію аціпепсолом, бетацід, натуральним шлунковим соком, пепсином, пепсіділом, абомін, панзинорм та ін

У період ремісії показано курортне лікування (Єсентуки, Боржомі, П’ятигорськ, Друскінінкай, Джермук, Трускавець, Моршин, Країнка, Стара Руса та ін.) Під позакурортних умовах можна застосовувати мінеральні води. При секреторній недостатності переважно вживання хлоридних та хлоридно-гідрокарбонатних вод (Єсентуки, П’ятигорськ та ін) за 15-20 хвилин до їди, а при нормальній і підвищеній секреторній функції – двокарбонатний вод (Боржомі, Железноводск та ін) за 1 годину до їжі .

Хронічний гастрит – захворювання поступово прогресує. Періоди загострення змінюються періодами ремісії; рідше спостерігається безперервно рецидивуючий перебіг.

Профілактика включає регулярне повноцінне харчування, відмова від куріння EFопередження і лікування хронічного холециститу, панкреатиту та ін Хворі хронічним гастритом підлягають диспансерному спостереженню з періодичним ендоскопічним і рентгенологічним обстеженням.

Увага! Інформація на сайті “Хвороби ШКТ” призначена виключно для освітніх і наукових цілей.

Tags:

• Засоби при болі в діляньці ШКТ
• що за припарат метилурацил від чого він є