Топ пропозицій

Кращі публікації

Фотогалерея HQ Всі фото …

Розсилка

Контакти e-mail: u-lekar@ya.ru

Додати в закладки

Гіпертензія артеріальна

Артеріальна гіпертензія – найбільш поширене серцево-судинне захворювання. У Росії, за даними епідеміологічного дослідження, поширеність захворювання досягає 41,1% у чоловіківі 31,3% – у жінок (С. А. Шальнова і співавт., 2001).

Артеріальна гіпертензія (АГ) – це численна група захворювань різного походження, механізм розвитку яких – більш-менш стійке підвищення артеріального тиску. АГ нерідко призводить до смертельно небезпечних ускладнень: в першу чергу мозкового інсульту та інфаркту міокарда.

Розрізняють гіпертонічну хворобу (есенціальну гіпертензію) і симптоматичні гіпертензії, в тому числі ниркові, ендокринні, гемодинамічні, мозкові.

Артеріальна гіпертензія – синдром, що характеризується підвищенням систолічного (> 140 мм рт. ст.) і (або) діастолічного (> 90 мм рт. ст.) артеріального тиску (АТ). < / p>

Артеріальна гіпертензія є одним з найпоширеніших серцево-судинних захворювань, частота кoтoрой значно зростає з віком в країнах з перехідною економікою.

Поширеність артеріальної гіпертензії серед дорослого населення різних популяцій (якщо в якості критерію вибрано артеріальний тиск 160/90 мм рт. ст. і вище) коливається але даними всесвітньої організації охорони здоров’я (1997) від 10 до 20 % Якщо за критерій взяти більш свіжі значення, то поширеність захворювання буде ще вище.

У хворих на артеріальну гіпертензію спостерігається розвиток коронарної хвороби серця, інсульту мозку і зменшення тривалості життя.

Артеріальна гіпертензія є одним з важливих факторів ризику смертності від основних серцево-судинних захворювань, частка яких, за даними ВООЗ (1996), в структурі загальної смертності становить 20 – 50%. Причинами летального результату артеріальної гіпертензії частіше є ішемічна хвороба серця з розвитком інфаркту міокарда, хронічної серцевої недостатності, інсульту головного мозку, прогресуючої ниркової недостатності.

Особливий внесок у вивчення проблеми артеріальної гіпертензії внесли вітчизняні вчені Н.С. Коротков, Г Ф Ланг, А.Л. Мясников, Е.М. Тареев, І.К. Шхвацабая, Ю.В. Постнов і багато інших.

Спадкова обтяженість по артеріальній гіпертензії є одним з найпотужніших чинників ризику розвитку даного захворювання. Відзначається тісний кореляція між рівнями артеріального тиску у родичів першого ступеня споріднення: батьки, брати, сестри. Феномен підвищення артеріального тиску з раннього дитинства спостерігається в сім’ях хворих на артеріальну гіпертензію.

В даний час артеріальна гіпертензія розглядається як полігенна хвороба, в походженні якої, як припускають, важливе значення мають поліморфізм різних генів: ангіотензин-П перетворює ферменту, ангиотензиногена та ін

Серед фенотипічних особливостей осіб з нормальним і підвищеним рівнем артеріального тиску. як обтяжених, так і не обтяжених спадковістю по даному захворюванню, в даний час виявлено наступне :

реакція артеріального тиску на часткову, фізичну, психоемоційну навантаження, вплив холодом;

кілька видів зміненого іонного мембранного транспорту: натрій-калієвий, літій-калієвий та ін;

зміни рівня в плазмі крові і в сечі різних гормонів не тільки катехоламінів, а й реніну, пролактину та ін

Серед артеріальної гіпертензії виділяють гіпертонічну хворобу (есенціальна, первинна артеріальна гіпертензія) і симптоматичні (вторинні) артеріальні гіпертензії.

Симптоматичними прийнято вважати артеріальні гіпертензії, що виникають в результаті первинного ураження різних органів і систем: нирок, ендокринної системи та ін Вони складають 5-6% серед хворих, які страждають на артеріальну гіпертензію, за даними епідеміологічних досліджень різних країн. Більш високий відсоток симптоматичних форм виявляється у госпіталізованих хворих на артеріальну гіпертензію.

Класифікація артеріальної гіпертензії за етіологічним ознакою (ВООЗ, 1996):

тотальний параліч кінцівок. Гостра порфірія. Отруєння свинцем. Синдром Гійена-Барре.

Фактори ризику, що впливають на рівень артеріального тиску

Серед факторів, що викликають гіпертонічну хворобу , важливе значення має спадкова схильність до підвищення артеріального тиску. Виділено ген, що детермінують підвищення артеріального тиску, локалізований в 1-й хромосомі поблизу гена, що кодує калікреїн, ген АПФ 10-ої хромосоми і ген реніну 13-й хромосомі.

Будь генетичні чинники є тією основою артеріальної гіпертензії, яка проявляється під впливом несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Серед найважливіших факторів, що впливають на рівень артеріального тиску , виділяють вік, стать, етнічні особливості та соціально-економічні умови. Дані більшості дослідників довели прямий зв’язок артеріального тиску з віком. Систолічний та діастолічний тиск неухильно зростає з віком, однак є підстави вважати, що підвищення артеріального тиску не є неминучим супутником старіння організму.

Рівень артеріального тиску в підлітковому, молодому і середньому віці у чоловіків стає вище, ніж у жінок. У більш пізній період життя ці відмінності згладжуються, а іноді середній рівень тиску вище у жінок. Це пояснюється більш високою передчасної смертністю чоловіків середнього віку з високим рівнем артеріального тиску, а також змінами, що відбуваються в організмі жінок в постклімактеричному періоді.

Популяційні дослідження виявили етнічні особливості в розвитку артеріальної гіпертензії. Особи з чорним кольором шкіри мають більш високий рівень артеріального тиску, ніж інші етнічні групи.

Соціально-економічні умови грають важливу роль екзогенних факторів в реалізації генетичної схильності до артеріальної гіпертензії. Основними екзогенними факторами розвитку гіпертонії є психоемоційний стрес, депресія. Гострі і хронічні стреси є факторами ризику артеріальної гіпертензії. Неухильне зростання рівня артеріального тиску і поширеності артеріальної гіпертензії спостерігається серед малозабезпечених груп населення в країнах пост-перехідного періоду з бурхливим ростом економіки.

Надлишкова маса тіла є одним з поширених факторів ризику артеріальної гіпертензії. Додаток маси тіла на 10 кг супроводжується зростанням систолічного артеріального тиску на 2-3, а діастолічного артеріального тиску – на 1-3 мм рт. ст. Надлишкова маса тіла на 30-65% визначає розвиток артеріальної гіпертензії в популяціях західних країн (за даними експертів ВООЗ, 1997) При цьому центральне ожиріння, яке визначається по відношення кола живота до окружності стегон, є передвісником не тільки розвитку артеріальної гіпертензії, а й зниження толерантності глюкози, порушення ліпідного обміну та ішемічної хвороби серця.

Вживання кухонної солі у кількості, що перевищує фізіологічну норму, призводить до підвищення артеріального тиску, проте існує зворотній зв’язок між рівнем артеріального тиску і споживанням калію.

Доведено зв’язок між споживанням алкоголю і рівнем артеріального тиску. Встановлено як короткочасне, так і довготривалий вплив алкоголю на рівень артеріального тиску, причому цей вплив не залежить від ожиріння, куріння, фізичної активності, статі і віку. Систолічний та діастолічний тиск у осіб, щодня вживають алкоголь, відповідно на 6,6 і 4,7 мм рт. ст. вище, ніж в осіб, що вживають алкоголь раз на тиждень.

Фізична активність грає важливу роль серед факторів ризику артеріальної гіпертензії У осіб, що ведуть сидячий спосіб життя або нетренованих, ризик розвитку артеріальної гіпертензії на 20-50% вище в порівнянні з тими, хто ведуть більш активний спосіб життя або є тренованими. Регулярні аеробні фізичні вправи для досягнення середнього рівня тренованості є досить ефективним засобом профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. Деякі фактори навколишнього середовища, такі як шум, забруднення, жорсткість води, також є факторами ризику розвитку артеріальної гіпертензії.

Первинна профілактика артеріальної гіпертензії передбачає впровадження в суспільстві в цілому здорового способу життя.

Рання діагностика, ефективне лікування та профілактика артеріальної гіпертензії є складним процесом, в якому повинен брати активну участь сам хворий, дотримуючись регулярний прийом протівогіпотензівних ліків з корекцією дози і кратності прийому в залежності від величини артеріального тиску.

Причини появи гіпертонічної хвороби: спадково-сімейний фактор, нервове перенапруження, психічна травма і ін.

Клінічно виділяють гіпертонічну хворобу I, II, III стадій; повільний (м’який) і швидко прогресуючий варіанти перебігу, а також ряд патогенетичних форм (за характером гемодинаміки, за змістом реніну та ін.).

Лікувальні заходи

Є численні докази, що ефективне лікування АГ знижує тиск, покращує прогноз захворювання, зокрема зменшує смертність і ймовірність ускладнень. На жаль, навіть при правильно і своєчасно діагностованою АГ пацієнтові не завжди призначають правильне лікування або хворий не виконує приписів лікаря (низький комплаєнс).

При гіпертонічній хворобі використовують гіпотензивні препарати центральної і периферичної дії (клофелін, допегит), блокатори альфа-і бета-адренергічних рецепторів, спазмолітики, препарати, що знижують тонус артеріол і венул (апрессін, & іазоксіл), що зменшують об’єм плазми крові ( фуросемід, гіпотіазид), а також нейро-і психотропні препарати з транквілізуючі і антидепресивними властивостями.

Однак існують стану, коли призначення бета-адреноблокаторів небажано або навіть протипоказано – в цьому випадку перевагу слід віддати гіпотензивних препаратів інших груп. До таких станів відносять, наприклад, бронхіальну астму та інші захворювання легенів, що супроводжуються бронхіальною обструкцією, захворювання периферичних судин, виражені атріовентрикулярна блокади II і III ступеня, синдром слабкості синусового вузла.

Фітотерапія

Для лікування гіпертонічної хвороби застосовують препарати, що містять алкалоїди раувольфії зміїної (резерпін, рауседіл, раунатин), барвінку малого (вінкапан, девінкан), софори толстоплодной (пахікарпін в таблетках по 0,1 г, 3%-ний розчин в ампулах, свічки).

Один з напрямків в лікуванні та реабілітації хворих з артеріальною гіпертензією – комплексне використання біологічно активних добавок. М. А. Самсонова і співавт. (1998) призначали ейфітол (в поєднанні з екстрактом часнику). Ефективність застосування БАД обумовлена ??їх гіполіпідемічну, гіпотензивну і тромболітичним дією. До БАД ліпотропної напрямки відносяться добавки, що містять пйщевие волокна різного походження, що володіють високими сорбційними властивостями (вітчизняний хітозан, кудюріт + пшеничні висівки, флоравіт), а також містять комплекс ліполітичних і протеолітичних ферментів, фосфоліпідів, амінокислот ліпотропної дії, есенціальних жирних кислот і вітамінів.

Рекомендують використовувати збори з наступними фармакотерапевтичними властивостями: гіпотензивні, седативні, судинорозширювальні, що збільшують нирковий кровотік, що регулюють гемодинаміку, гіпохолестеринемічну.

При легких формах гіпертонічної хвороби і у випадках прикордонної артеріальної гіпертензії можна рекомендувати настій трав.

1 чайну ложку суміші залити 300 мл окропу, настоювати протягом 1 години, процідити і приймати по 100 мл 3 рази на день до їди.

При виникненні так званого сечового синдрому, після виключення онкологічного процесу, до складу суміші включити листя кропиви (10 г).

Радимо почитати:

Мудрий рада Від кашлю

При тривалому грудному кашлі слід спочатку обтерти груди сухою суконної ганчіркою, потім насухо втерти розтоплене нутряне свиняче сало і добре укутати хворого. Процедуру найкраще робити на ніч.

Нове на порталі

Свіжі коментарі

Народне опитування

Хмара тегів

Наша статистика

«Твій мудрий Лекарь» – народна медицина, народні засоби, властивості цілющих трав. Є протипоказання. Порадьтеся з лікарем!

Tags:

• гіпертензія протеолітичні ферменти