Міжнародний російськомовний форум, присвячений психології та здоров’ю – Довідкові матеріали – Довідник хвороб. Симптоми, лікування. – Аденоїди

Аденоїди

Аденоїди являють собою утворення лімфоїдної тканини, складовій основу носоглоткової мигдалини. Носоглоткову мигдалина знаходиться в носоглотці, тому при звичайному огляді глотки цієї тканини не видно. Для того щобоглянути носоглоткову мигдалину потрібні спеціальні ЛОР-інструменти.

Аденоїди, або правильніше – аденоїдні вегетації (аденоїдні розрощення) – широко поширене захворювання серед дітей від одного року до 14-15 років. Найбільш часто це захворювання зустрічається у віці від 3 до 7 років. В даний час відзначається тенденція до виявлення аденоїдів у дітей більш раннього віку.

Розрізняють три ступені збільшення глоткової мигдалини: I ступінь – аденоїди прикривають верхню частину сошника; II ступінь – аденоїди прикривають верхні дві третини сошника; III ступінь – аденоїди закривають весь або майже весь сошник. Патологічні зміни в організмі, пов’язані з аденоїдами не завжди відповідають їх розмірам.

Початковими ознаками аденоїдів є утруднення носового дихання і виділення з носа. Через утрудненого носового дихання діти сплять з відкритим ротом, хропуть; внаслідок цього порушується сон. Результатом недостатнього сну є млявість, апатія, ослаблення пам’яті, у школярів знижується успішність. Знижується слух, змінюється голос, діти раннього віку з працею опановують промовою. Один з постійних симптомів аденоїдів – завзяті головні болі. У запущених випадках при аденоїдах рот постійно відкритий, носогубні складки згладжені, що надає особі так зване аденоїдні вираз.

Спостерігаються посмикування м’язів обличчя, ларингоспазм. Тривалий неприродне дихання через рот приводить до деформації лицьового черепа і грудної клітини, виникають задишка і кашель, через зниженою оксигенації крові розвивається анемія. У маленьких дітей нерідко виникає аденоіціт (запалення збільшеної глоткової мигдалини).

Найчастіше батьків турбує питання, пов’язане з необхідністю проведення операції. Викликають страх і хвилювання, як сам факт оперативного втручання, так і все те, що з ним пов’язано – можливі ускладнення, знеболювання під час операції і т.п.

Однак на сьогоднішній день є лише один ефективний метод лікування аденоїдів – аденотомия (видалення аденоїдів). Ця операція повинна проводитися якомога раніше з моменту встановлення діагнозу, але, слід зауважити, тільки при наявності показань.

Не існує ніяких ліків, “крапель” і “пігулок”, лікувальних процедур і “змов”, які могли б позбавити дитину від аденоїдних розростань. Переконати батьків у цьому часто буває дуже складно. Батьки чомусь не сприймають такий простий факт, що аденоїдні розростання – це анатомічне утворення. Це не набряк, який може виникати і зникати, не скупчення рідини, яке може “розсмоктатися”, а цілком оформилася “частина тіла” як, наприклад, рука або нога. Тобто, “що виросло – те виросло”, і нікуди “воно” не дінеться

Інша справа, коли мова йде про хронічному запаленні аденоїдної тканини, яке носить назву – аденоидит. Як правило, цей стан поєднується зі збільшенням аденоїдної тканини, але не завжди. Так ось, в чистому вигляді аденоидит, підлягає консервативному лікуванню. Операція повинна проводитися тільки тоді, коли всі лікувальні заходи виявилися неефективними, або при наявності поєднання аденоідіта і аденоїдних вегетацій.

Інше актуальне питання, яке задають практично всі батьки, стосується того, що після операції аденоїди можуть з’явитися знову. На жаль, рецидиви (повторне наростання аденоїдів) зустрічаються досить часто. Залежить це від ряду причин, основні з яких будуть перераховані нижче.

Найголовніше – це якість проведеної операції. Якщо хірург повністю не видаляє аденоїдних тканину, то навіть з залишився “міліметра” можливо повторне розростання аденоїдів. Тому операція повинна проводитися в спеціалізованому дитячому стаціонарі кваліфікованим хірургом.

В даний час в практику впроваджується метод ендоскопічного видалення аденоїдів через особливі оптичні системи спеціальними інструментами під контролем зору. Це дозволяє повністю видалити аденоїдних тканину. Однак, якщо все ж виникає рецидив, не варто відразу винити хірурга, тому що є й інші причини.

Практика показує, якщо аденотомия проводиться в більш ранньому віці, то ймовірність рецидиву вище. Доцільніше проводити аденотомії у дітей після трьох років. Однак при наявності абсолютних показань операція проводиться в будь-якому віці.

Найчастіше рецидиви виникають у дітей, які страждають алергією. Пояснення цьому знайти складно, але досвід доводить, що це так.

Існують діти, у яких є індивідуальні особливості, що характеризуються підвищеним розростанням аденоїдної тканини. В даному випадку не можна нічого вдіяти. Такі особливості закладаються генетично.

Дуже часто наявність аденоїдних вегетацій сполучається з гіпертрофією (збільшенням) піднебінних мигдалин. Ці органи перебувають у людини в глотці, і їх може побачити кожен. У дітей дуже часто спостерігається паралельний ріст аденоїдів і піднебінних мигдалин. На жаль, і в цій ситуації найбільш ефективним методом лікування є хірургічне втручання.

0 && this.options [this.selectedIndex]. value) = smf_scripturl + this.options [this.selectedIndex]. value.substr (smf_scripturl.indexOf (‘?’) == -1 | | this . options [this.selectedIndex]. value.substr (0, 1)! = ‘?’? 0: 1); “>

На інших сайтах:

Будь-які препарати і методики лікування, рекомендовані на форумі, можуть мати протипоказання, перед застосуванням необхідно проконсультуватися зі своїм лікуючим лікарем.

Відповідальність за зміст і достовірність матеріалів, розміщених на цьому форумі, несуть виключно автори. Їх точка зору може не збігатися з позицією власників та адміністрації форуму.

При цитуванні і використанні матеріалів, опублікованих на сторінках сайту посилання на Міжнародний форум медицини та психології обов’язкове.