САЛЬМОНЕЛЬОЗУ. Народні засоби від сальмоннелеза. Трави, гомеопатія. Нетрадиційні способи лікування

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ і нетрадиційної медицини.

Сальмонельоз – гостра інфекційна хвороба, що викликається групою сальмонел, характеризується різноманітними клінічними проявами – від безсимптомного носійства до важких септичних форм. Частіше протікає з переважним ураженням органів травлення (гастроентериту, коліти).

Рід сальмонел дуже великий, він налічує більше4000 видів. Збудник – сальмонела – названа на честь мікробіолога Салмона. Більшість сальмонел мають форму паличок із закругленими краями, добре рухливі, не фарбуються за Грамом (грамнегативні), не утворюють спор і капсул, добре ростуть на звичайних живильних середовищах.

Сальмонели стійкі у зовнішньому середовищі. У відкритих водоймах вони можуть виживати до 90 днів, а у водопровідній воді – понад рік. Харчові продукти є хорошим середовищем не тільки для збереження, а й для розмноження сальмонел. Тривалий час вони виживають в маслі (до 200 днів), молоці (залежно від кислотності – від 4 – 9:00 до кількох місяців), в кисломолочних продуктах (4 – 301 день). У м’ясі і м’ясопродуктах сальмонели зберігають життєздатність від 12 днів до 6 місяців, в яйцях – від 13 до 224 днів. В овочах, фруктах, ягодах сальмонели зберігаються до 16 діб, на хліб та хлібобулочні вироби – від 1 до 15 днів, в мінеральній воді – до 2 місяців.

С – до 142 днів. Сальмонели досить стійкі до впливу різних шкідливих факторів навколишнього середовища.

Основним джерелом інфекції є тварини і птахи. На землі практично немає ні одного виду тварин, від яких при ретельному обстеженні не були б виділені сальмонели. Свинина в 20% випадків заражена сальмонельозом, кури в 5 – 6%. Яйця домашніх птахів містять сальмонели в 10% випадків і, якщо випити таке яйце, то в організм людини потрапляють мільярди сальмонел. Дорослі люди малочутливі до сальмонельозу. Щоб розвинувся запальний процес, в організм людини має потрапити величезна кількість збудника. Діти проявляють високу чутливість до сальмонельозу. Якщо дорослі заражаються ентеральним шляхом, то у дітей можливий контактно-побутовий і повітряно-пиловий шлях інфікування.

Джерелом інфекції є і людина – хворий або бактеріоносій. Описані випадки внутрішньолікарняного розповсюдження сальмонельозу в дитячих стаціонарах і пологових будинках. Внутрішньолікарняні спалахи протікають важко, поширенню інфекції сприяє недостатнє дотримання санітарно-гігієнічного режиму, переміщення хворих з палати в палату. Зараження відбувається через забруднені предмети, посуд, білизну, а також аерогенним (пиловим) шляхом.

Захворюваність на сальмонельоз може носити спорадичний (одиничний) характер, але може охоплювати велике число людей, що вживали заражені продукти.

Потрапляючи в організм через рот, сальмонели проникають в шлунок, де при нормальній кислотності шлункового соку вони гинуть, і захворювання може не виникнути. Але при гіпоацідозном гастриті, при зниженні загальної опірності організму і великій дозі інфікування сальмонели проникають в тонкий кишечник, там вони розмножуються, потрапляють в кров. При загибелі виділяють токсин, який діє на всі органи і тканини. Виникають анатомічні зміни в судинах шлунково-кишкового тракту, організм втрачає воду і солі. Порушується водно-сольовий обмін. Знижується артеріальний тиск, розвивається гостра надниркова недостатність. Порушення функції нирок, водно-сольового балансу і інтоксикація можуть привести до розвитку шоку.

Інкубаційний період при сальмонельозах короткий – 1 – 3:00. Захворювання починається гостро – з підйому температури тіла до 38 – 40

С. З підвищенням температури тіла з’являється багаторазова блю2ота – до 3 – 7 разів на добу. Блювота в більшості випадків буває в перший день захворювання. Рано клінічним симптомом сальмонельозу є ураження травного тракту. Біль в кишках постійного або нападів характеру, посилюється перед дефекацією. Найбільш характерна біль в надчеревній області і навколо пупка.

Слідом за блювотою з’являється частий рідкий стілець. Понос спостерігається у переважної кількості хворих. Екскременти водянисті або кашкоподібного, рясні, пінисті, зі смердючим запахом, пофарбовані в буро-зелений колір (типу “болотної твані”) або з домішкою слизу, рідше – крові. Частота стільця зазвичай 3 – 10 разів на добу, але у деяких хворих може доходити до 20 разів і більше.

У важких випадках захворювання протікає з вираженою інтоксикацією. З’являються озноб, висока температура, неприборкана блювота, стілець втрачає каловий характер, часто набуває вигляду рисового відвару. З’являються судоми м’язів, переважно нижніх кінцівок. На перший план виступають симптоми загальної інтоксикації. З боку центральної нервової системи – головний біль, слабкість, млявість, порушення сну, може бути втрата свідомості. Поразка серцево-судинної системи також відображає ступінь тяжкості захворювання. У хворих спостерігалося зниження артеріального тиску, глухі тони серця, частий ниткоподібний пульс.

Уражаються нирки і підвищується вміст азоту в сироватці крові. Розвивається ацидоз. Зрідка сальмонельозні інфекції можуть по клінічній картині нагадувати черевний тиф (тифоїдна форма) або протікати у вигляді сепсису з утворенням гнійних вогнищ (септична форма). Вони зустрічаються рідше у літніх людей і частіше у новонароджених. Це дуже важке захворювання з ураженням різних органів і систем та значним поліморфізмом клінічної картини. Починається поступово, наростають симптоми інтоксикації. Гарячковий період становить від 3 тижнів до 6 місяців. З перших днів відзначаються ознаки ураження ЦНС – слабкість, адинамія, головний біль, порушення сну, відсутність апетиту, судоми литкових м’язів. Можуть виникнути носові, кишкові кровотечі, крововиливи в шкіру, кон’юнктиву. З’являються численні гнійні вогнища в різних органах і тканинах (легень, плеврі, кістках, оболонках мозку і т. д.). Відзначаються порушення серцево-судинної системи та сечовидільної функції нирок. Генералізовані форми важкі для діагностики, яка обов’язково повинна проводитися з урахуванням лабораторних досліджень.

Лікування хворих на сальмонельоз, за ??винятком легких форм і бактеріоносійства, повинно проводитися в стаціонарі. Хворі з числа декретованих груп населення (особи, що живуть у гуртожитках, що працюють з дітьми, на харчових підприємствах і ін) повинні бути госпіталізовані незалежно від тяжкості захворювання. Обов’язковою лікувальним фактором є дієтотерапія, спрямована на відновлення діяльності травної системи, нормалізацію водно-сольового обміну, вітамінізацію організму. Виключаються з раціону продукти і страви, які надають подразнюючу дію (чорний хліб, овочі, фрукти, гриби, молоко, прянощі, соління, копченості, солодощі, газовані напої). Хворий повинен випивати достатню кількість рідини (не менше 1,5 – 2 л) у вигляді неміцного чаю, кип’яченої води малими порціями по 100 мл кожні 1 – 2:00.

Особливі труднощі в дієтотерапії представляє харчування дітей молодшого віку. Вони переводяться на дробове харчування з зменшенням об’єму їжі на 40 – 50%. Дробове годування проводять зцідженим грудним молоком, вранці, ацидофільним молоком, біолактатом, а з 4 дня – сиром. Обсяг їжі поступово доводиться до норми до 5 – 7 дня. Діти більш старшого віку отримують протерту їжу (овочеві пюре, каші на половинному молоці, супи), з 2 – 3 дні – сир, відварне м’ясо, парові котлети, з 5 – 7 дня виключаються тільки гострі страви. Забороняється вживати жирну і гостру їжу протягом 4 – 6 тижнів.

У перші години захворювання рекомендують промити шлунок кип’яченою водою до чистих промивних вод. Промивання проводять за допомогою шлункового зонду. При вираженій інтоксикації рекомендується також очисна клізма.

При легких формах захворювання обмежуються промиванням шлунка, дієтою та питвом сольових розчинів. З сольових розчинів використовують “Регідрон”, “Бегідрон”, “Глюкосолан”, “цітроглюкосолан”, які п’ють невеликими порціями з інтервалом в 10 – 15 хвилин.

При повторній блювоті і наростанні зневоднювання розчини вводять внутрішньовенно. Обсяг рідини, що вводиться залежить від ступеня зневоднення. Розчини вводять підігрітими до 38 – 40о зі швидкістю 40 – 48 мл в 1 хвилину. Дітям грудного віку вводять не більше 14 – 16 крапель в 1 хвилину.

Найбільш ефективні сольові розчини “Квартасоль”, “Трисоль”, “Хлосоль” і колоїдні розчини (плазма 5 – 10%-ная, альбумін, поліглюкін, реополіглюкін, гемодез, неокомпенсон, Неогемодез, перістан та ін.) < / p>

При важких токсичних станах, нейротоксикозе, ендотоксичний шоці і відсутності ефекту від інфузійної терапії показана гормональна терапія: преднізолон, гідрокортизон.

Для боротьби з гіпертермією показано внутрішньом’язове введення 50%-ного розчину анальгіну в поєднанні з фізичними методами охолодження (розтиранням спиртом, 3%-ним розчин оцтової кислоти, холод на голову і периферичні судини).

Для зняття збудження – піпольфен, аміназин, фенобарбітал. Призначають серцеві препарати для відновлення серцевої діяльності.

Застосування антибіотиків обов’язково при важких шлунково-кишкових і генералізованих формах сальмонельозу, а також при середньо-і легких формах у дітей до 2 років. Рекомендують використовувати поліміксин М, невіграмон, бісептол, левоміцетин, ампіцилін, гентаміцин, канаміцин та ін (курс – 5 – 7 днів).

Хворим легкими і стертими формами сальмонельозу призначають симптоматичну терапію і сальмонельозний бактеріофаг.

Для лікування і профілактики дисбактеріозу використовують біологічні бактерійні препарати, які нормалізують кишкову мікрофлору, – біфікол, біфідум, олібактерін, ПОЛІБАКТЕРІН, бактисубтил, їх призначають за 20 – 30 хвилин до прийому їжі. Курс лікування – 2 – 3 тижні.

У всіх випадках показані препарати, що підвищують реактивність організму (вітаміни, пентоксил, метилурацил, апілак). Для швидшої нормалізації функціональної діяльності кишечника після припинення желудочнокішечних розладів хворим з середньо-важким і важким перебігом процесу та особам з хронічною патологією травної системи призначають ферментативні препарати та ферментні комплекси в момент прийому їжі: лізім, фестал, дігестал – по 1 – 2 драже 3 рази в день, і панкреатин – по 0,5 – 1, 0 г 3 рази на день. Тривалість прийому обмежується 6 – 8 днями.

Народна медицина рекомендує такі засоби для лікування кишкових інфекцій, в тому числі і сальмонеллезной етіології.

1. Настій квіток календули (1 ч. л. На 1 склянку окропу). Приймати по 1/2–1/3 склянки в проміжках між їдою. Має протизапальну, очищує, дезинфікуючим властивістю. Можна використовувати в поєднанні з ромашкою, деревієм.

2. Настій квіток ромашки аптечної. Застосовують при ентероколітах, спазмах кишечника. 1 ст. л. сухих квіток залити 1 склянкою окропу, прокип’ятити протягом 5 хвилин, настоювати 4 години, процідити. Приймати по 2 ст. л. 4 рази на день після їди.

3. Горець зміїний (змійовик, ракові шийки) застосовується в якості в’яжучого і протизапальний засіб при колітах, ентеритах, ентероколітах. Ефективний при шлунково-кишкових кровотечах (по 1 ст. Л. 3 рази в день).

4. Подорожник великий. 1 ст. л. сухих подрібнених листя заварити 1 склянкою окропу, настоювати протягом 10 хвилин. Випити за 1:00 невеликими ковтками.

5. Відвар з кори дуба застосовують всередину при проносах і при шлункових і кишкових кровотечах. Він володіє терпким і протизапальною дією.

6. Настій квіткових кошиків пижма звичайної приймають при ентероколітах по 1 ст. л. 5 – 6 разів на день.

7. Суниця лісова. 1 ст. л. листя залити 2 склянками холодної кип’яченої води. Наполягати 6 – 8 годин, процідити. Пити по 1/2 склянки.

8. Плоди черемхи звичайної. Настій плодів: залити 10 г плодів 1 склянкою окропу, поставити на водяну баню на 15 – 20 хвилин, процідити, охолодити. Пити по 1/2 склянки на день за 30 хвилин до їди.

9. Відвар з коренів родовика застосовують для лікування ентероколітів. Він володіє терпкою, протизапальною, знезаражувальним і болезаспокійливу властивість. Ефективний також при шлунково-кишкових кровотечах. 1 ст. л. нарізаних коренів родовика заливають 1 склянкою окропу, кип’ятять протягом 30 хвилин, остуджують, проціджують і приймають по 1 столовій ложці 5 – 6 разів на день.

Беруть 200 г волоських горіхів, колють їх і дістають не ядра, а перегородки. Їх кладуть в 300 г спирту і настоюють протягом 2 – 3 днів. Приймають 3 – 4 рази на день від 6 до 9 крапель на невелику чарку теплуватою води.

1 ч. л. рису залити 6 – 7 чашками води і кип’ятити. Отриманий відвар остудити і давати дитині по 1/3 чашки кожні 2:00.

Пити не більше двох наперстків за один раз; максимум – 2 прийоми на день. Готують так: 3/4 бутлі з нарізаними скибочками волоських горіхів заливають горілкою доверху.

Tags:

  • що таке сальмонела
  • сальмонельоз лікування
  • сальмонельоз народна медицина
  • сальмонельоз скільки лікувати
  • сельмонела
  • Скiльки живуть в органiзмi людини сальмонели
  • скільки сальмонели живуть в організмі людини
  • що таке сальммонелез
  • що таке сальмонелоз
  • що таке сальмонеоз і чим він лікується

_0.32MB/0.00459 sec