Риніт (нежить) гострий хронічний алергічний лікування

Риніт (синонім нежить) – це запалення слизової оболонки носа. Розрізняють гострий і хронічний риніт. В основі гострого риніту лежить інфекція. У носовій слизу виявляють стрептокок, пневмокок, паличку Фридлендера. При виникненні нежиті грає роль і так звана застуда.

Гострий риніт , як правило, двосторонній. Прийнято розрізняти три стадії його перебігу. Перша стадія(набухання) проявляється чханням, відчуттям сухості в носі, вагою в області чола, головним болем, стомлюваністю. У другій стадії (дозволу) з’являється рясне слизисто-водянисте відокремлюване, а потім просто рідина (транссудат). При нежиті голос гугнявий, дихання утруднене. Третя стадія (нагноєння) характеризується зменшенням набухлости слизової оболонки і кількості відокремлюваного; воно густе, слизисто-гнійне. Загальне самопочуття поліпшується. При риноскопії в перших двох стадіях відзначається гіперемія та інфільтрація слизової оболонки, а в третій стадії колір її близький до нормального.

Особливе значення має гострий риніт у немовлят, так як утруднення носового дихання у них порушує акт смоктання.

Вірусна (частіше грипозна) інфекція веде до геморагічного риніту, так як порушується цілість капілярів і виділення з носа кровянистое. Особливі властивості патогенної флори і порушення реактивності організму призводять до глибоких змін слизової оболонки носа і рясного виділення фібрину (фібринозний риніт).

Рис. 1. Гострий катаральний риніт. Рис. 2. Дифтерійний риніт. Рис. 3. Вазомоторний риніт. Рис. 4. Алергічний риніт.

Паличка Леффлера викликає дифтерійний риніт (рис. 2). Профілактика гострих ринітів полягає в попередженні загальних і місцевих охолоджень і систематичному загартовуванні організму з дитинства. Лікування залежить від вираженості процесу, віку хворого і т. п. Призначають всередину ацетилсаліцилову кислоту, фенацетин, амідопірин. Гарне рефлекторне дію роблять гарячі ножні ванни, гірчичники до литок ніг. Грудним дітям перед годуванням вводять в ніс судинозвужувальні краплі, стерильне рослинне масло.

Хронічний риніт . Найчастіше зустрічається простий, або катаральний, риніт. Симптоми: періодична закладеність носа і рясне виділення. Порушується тонус вазомоторов слизової оболонки носа. Хронічний гіперпластичний нежить супроводжується потовщенням слизової оболонки носа. Уражаються найчастіше нижні носові раковини з обох сторін. Хворі скаржаться на утруднення носового дихання. Лікування – припікання гальванокаутер слизової оболонки раковини або резекція частини її. При вазомоторному (нервово-рефлекторному) риніті (рис. 3) є надмірна лабільність вазомоторов слизової оболонки носа. Симптоми цього риніту: різка зміна нормального стану слизової оболонки носа і нападів чхання при набуханні її, рясна транссудация рідини, сльозотеча, почервоніння кон’юнктиви ока. Тривалість нападу – від декількох хвилин до годин. Лікування полягає в загальному впливі на вегетативну нервову систему.

Алергічний риніт (рис. 4) – реакція на алерген – проявляється зазвичай значною набряком слизової оболонки, особливо носових раковин. Алергени можуть потрапляти в ніс з повітрям. Типовий приклад – сінної нежить (див. Сінна лихоманка), коли всі симптоми виникають тільки навесні і влітку, в період цвітіння, а в інший час року стан носа буває нормальним.

Тривалий контакт з алергеном веде до різкої набряклості і тривалої закладеності носа, виділення рідкого відокремлюваного. Лікування – визначення і виключення алергену, застосування специфічної і неспецифічної десенсибілізуючої терапії. Враховуючи алергічну природу запалення, нерідко з залученням слизової оболонки придаткових пазух носа, для таких станів були запропоновані терміни «ринопатия» і «риносинусопатія».

© 2007-2012. Копіювання без прямого гіперпосилання на джерело заборонено. Інформація на сайті не призначена для самолікування!

_0.3MB/0.00352 sec