Отит (запалення вуха) – Фітоаптека ГрінМед

Захворювання та лікування

Отит (запалення вуха)

ОТИТ (otitis; грец. us, otos вухо +-itis) – запалення вуха. Розрізняють зовнішній, середній і внутрішній отит.

Зовнішній отит. Виділяють обмежений зовнішній отит (фурункул зовнішнього слухового проходу) і дифузний (розлитої) зовнішній отит. Обмежений зовнішній отит виникає в результаті впровадженнязбудників інфекції (найчастіше стафілокока) у волосяні фолікули і сальні залози фіброзно-хрящового відділу зовнішнього слухового проходу, чому сприяють дрібні травми при маніпуляції в юшці сірниками, шпильками і т. д. Найчастіше спостерігається у осіб, які страждають цукровим діабетом, подагрою, гіповітамінозом. Іноді процес поширюється на привушну клітковину. Відзначаються болі в юшці, що підсилюються при натисканні на козелок і потягуванні за вушну раковину. При локалізації фурункула на передній стінці зовнішнього слухового проходу виникає біль під час відкривання рота. З лікувальною метою в зовнішній слуховий прохід вводять марлеві турунди, змочені 70% спиртом, застосовують зігріваючі компреси, фізіотерапію (солюкс, струми УВЧ), призначають вітаміни. Антибіотики і сульфаніламідні препарати застосовують при вираженій запальній інфільтрації і підвищеній температурі тіла. У разі утворення абсцесу показане його розкриття.

Дифузний (розлитої) зовнішній отит розвивається переважно як ускладнення хронічного гнійного середнього отиту внаслідок гноетечения. Відзначаються свербіж і болі в юшці, є гнійні виділення з неприємним запахом. Лікування – промивання зовнішнього слухового проходу дезінфікуючими розчинами (3% спиртовим розчином борної кислоти, розчином фурациліну 1:5000) і змазування його оксикорт, синтоміциновою емульсією.

Середній отит. Виділяють гострий, хронічний і адгезивний середній отит. Гострий середній отит розвивається в результаті проникнення в середнє вухо збудників інфекції гл. обр. через євстахієву трубу при запальному процесі в слизовій оболонці носа і носоглотки (наприклад, при риніті). У новонароджених отит виникає в результаті потрапляння в середнє вухо навколоплідних вод під час пологів. Велике значення має також анатомічна будова євстахієвої труби (у дітей вона ширше і коротше), ослаблення захисних сил організму. В I стадії відзначаються сильний біль у вусі, иррадиирующие у відповідну половину голови, зуби, висока температура тіла (38-39 градусів), значне зниження слуху. При отоскопії виявляється гіперемія барабанної перетинки, її контури згладжуються, потім відбувається випинання барабанної перетинки. У крові спостерігаються лейкоцитоз, збільшення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів). У II стадії з’являється генетично в результаті прориву барабанної перетинки (гострий гнійний середній отит), біль стихає (затримка гною обумовлює відновлення болів). Загальний стан хворого покращується, температура тіла нормалізується. У III стадії відзначається затихання запального процесу, зменшується і припиняється генетично, зростаються краю проривної отвори в барабанної перетинки. Після припинення гноетечения основною скаргою хворого може бути зниження слуху.

Дещо відрізняється клінічна картина гострого середнього отиту у новонароджених і грудних дітей. Найчастіше захворювання протікає непомітно для оточуючих аж до появи гноетечения. У деяких випадках дитина неспокійна, прокидається вночі, кричить, вертить головою, тре хворе вухо об подушку, тягнеться рукою до вуха, відмовляється від грудей (біль у вусі при ссанні і ковтанні підсилюється внаслідок підвищення тиску в середньому вусі). Зазвичай спостерігається ринофарингіт. Нерідко гострий середній отит поєднується з менінгізмом або ускладнюється антритом. При цьому відзначаються підвищення температури тіла, блідість шкіри, диспептичні явища, припухлість м’яких тканин завушній області.

Лікування включає повний спокій, постільний режим. За показаннями призначають антибіотики (при генетично з урахуванням чутливості до них мікрофлори), сульфаніламідні препарати. При високій температурі показані амідопірин, ацетилсаліцилова кислота. Місцево застосовують зігрівальні компреси, грілки, фізіотерапію (солюкс, струми УВЧ). Короткочасне (на 20-30 хвилин) дезінфікуючий і болезаспокійливу дію надає 96% етиловий спирт у вигляді теплих крапель у вухо. Для зменшення болю у вухо закапують у теплому вигляді краплі 5% розчину карболової кислоти у безводному гліцерині, які слід відмінити при появі гноетечения з вуха. У ніс закапують судинозвужувальні засоби. У разі неефективності такого лікування виробляють парацентез. Після появи гноетечения із зовнішнього слухового проходу необхідно забезпечити хороший відтік гною. Якщо після припинення гнійних виділень і рубцювання барабанної перетинки слух залишається зниженим, то показані продування вуха, пневматичний масаж і УВЧ-терапія на область вуха.

Хронічний катаральний середній отит зазвичай розвивається при хронічному евстахеіт, часто пов’язаний з перенесеним гострим катаральним отитом. Клінічно відзначають зниження слуху, відчуття закладеності вуха, переливання в ньому рідини. Отоскопіческі барабанна перетинка мутна, втягнута, її розпізнавальні пункти згладжені. Нерідко видно рівень рідини (транссудату), що залишається постійним при нахилах голови хворого вперед і назад.

Застосовують відсмоктування транссудату спеціальним наконечником, введення в середнє вухо розчину антибіотиків і гідрокортизону. При необхідності барабанну порожнину дренують спеціальної поліетиленової трубкою, яку вводять в неї після парацентезу. Призначають продування вуха, застосовують струми УВЧ, мікрохвильову терапію.

Хронічний гнійний середній отит супроводжується тривалим гноетечением з вуха, при цьому стійко зберігається проривної отвір в барабанної перетинки і знижується слух. У більшості випадків захворювання пов’язане з перенесеним гострим гнійним отитом, особливо у випадках з високою вірулентністю мікрофлори, зниженою реактивністю організму, наявністю хронічного патологічного процесу в порожнині носа і носоглотки.

Діагноз встановлюють на підставі даних анамнезу і отоскопії. В анамнезі, як правило, є вказівки на гостре гнійне запалення середнього вуха з наступним періодичним або постійним гноетечением. Отоскопіческі в барабанної перетинки виявляють проривної отвір. В залежності від характеру процесу та локалізації проривної отвори розрізняють хронічний гнійний мезотимпаніт і хронічний гнійний епітимпаніт. При мезотімпаніте проривної отвір знаходиться в центральному відділі барабанної перетинки, при епітимпаніті – у верхньому і нерідко воно займає обидва відділи (епімезотімпаніт). Мезотимпаніт протікає, як правило, більш доброякісно, ??ніж епітимпаніт, при ньому значно рідше бувають ускладнення. Епітимпаніт або епімезотімпаніт супроводжується карієсом кістки (остит) з утворенням грануляцій, поліпів. Можливе виникнення холестеатоми вуха, яка клінічно проявляється як пухлина, тобто викликає деструкцію кістки і цим створює небезпеку внутрішньочерепних ускладнень. Загострення епітімпаніта або нагноєння холестеатоми вуха може привести до розвитку мастоидита. Оцінити характер і поширеність деструктивного процесу допомагає рентгенологічне дослідження скроневих кісток.

Консервативне лікування можливе при вільному відтік гною та доступ лікарських засобів через проривної отвір в барабанної перетинки до слизової оболонки середнього вуха. Вводити в барабанну порожнину ті чи інші лікарські засоби слід лише після ретельного видалення гною. З цією метою зовнішній слуховий прохід протирають ватою, навернути на зонд, до тих пір, поки вата, вийнята з вуха, не стане сухою. Для закапування у вухо найбільш часто застосовують розчин борної кислоти в 70% спирті, а також розчини альбуциду, фурациліну або саліцилової кислоти в спирті й інші дезинфікуючі засоби. Якщо грануляції невеликі, то використовують припалюючу речовини (розчини протарголу, нітрату срібла у вигляді крапель). При епітимпаніті промивають надбарабанное простір дезінфікуючими розчинами. Якщо отвір в барабанної перетинки велике, а відокремлюваного мало, то у вухо вдувають дрібний порошок борної кислоти, сульфаніламідні препарати або антибіотика. Застосовують також різні методи хірургічного лікування.

Адгезивний (сліпчівий) середній отит виникає частіше після перенесеного гострого або хронічного гнійного запалення середнього вуха, характеризується утворенням спайок в барабанній порожнині. Розвитку його нерідко сприяє нераціональне застосування антибіотиків при гострому катаральному середньому отиті. Основний симптом – приглухуватість. Нерідко виникає шум у вухах. При отоскопії видно стоншена, рубцево-змінена барабанна перетинка з ділянками відкладень солей кальцію. Рухливість барабанної перетинки і прохідність євстахієвої труби порушені. Лікування проводить лікар. Застосовують продування вух, пневмо-і вібромасаж, введення в барабанну порожнину протеолітичних ферментів, діатермія на область вух, грязелікування, а також хірургічне лікування.

При купівлі лікарських трав, зборів і фіточаїв на суму більше 1000 рублів знижка 5%, від 1500 рублів – 7%.

Tags:

  • антибіотик при гнійне запалення вуха
  • антибіотик у вухо
  • Антибіотики від запаленнн вуха
  • запалення вуха антибіотик
  • при травмі вуха дитині чим закапувати

_0.31MB/0.02270 sec