Хламідіоз. Опис захворювання. Хламідіози група інфекційних хвороб, що викликаються хламідіями – патогенними облігатними внутрішньоклітинними бактеріями.

Chlamydia trachomatis є збудником урогенітальних хламідіозів, трахоми, лімфогранульома венеричною, пневмонії новонароджених, кон’юнктивіту з включеннями.

Chlamydia psittaci – збудник зоонозних хламідіозів,до яких відносяться орнітоз, кон’юнктивіт, пневмонія.

До викликуваним хламідіями захворювань чоловічих статевих органів належать простатит, епідидиміт, уретрит, а жіночих сечостатевих органів – уретрит, цервіцит, сальпінгіт, ендометрит, сальпінгоофорит. Висхідна інфекція при генітальному хламідіозі призводить до тяжких ускладнень: перигепатити, перитоніту, трубному безпліддя.

Поширеність зоонозних хламідіозів визначається інтенсивністю зараженості хламідіями домашніх і диких тварин. Поширені зоонозні хламідіози серед осіб, пов’язаних з доглядом за худобою і птахами або з переробкою сировини. Збудник орнітозу передається від заражених птахів, інші зоонозних хламідіози – від заражених ссавців.

Уретрит. Опис захворювання. Уретрит запалення сечовивідного каналу. Буває інфекційних і неінфекційних.

Інфекційний уретрит може бути невенеричного і венеричних (трихомонадний, гонорейний, хламідійний і деякі інші). Неінфекційні уретрити виникають найчастіше при пошкодженні сечівника, алергічних реакціях, порушенні обміну речовин (уратурія, фосфатурія, оксалурія) у зв’язку з механічним роздратуванням слизової оболонки.

Уретрити протікають, як правило, з однаковими симптомами, вираженість яких залежить від запальних змін. Для гострого уретриту характерні печіння, біль і свербіж на початку сечовипускання, серозно-гнійні або гнійні виділення з зовнішнього отвору сечовипускального каналу з злипанням і гіперемією його губок.

При торпидном перебігу уретриту з самого початку має мало виражені суб’єктивні й об’єктивні ознаки (сеча зазвичай прозора з одиничними гнійними нитками, мізерне виділення тільки вранці, загострення виникають після вживання алкоголю та дратівної їжі, статевих зносин).

Через 1-3 тижні запалення стихає, настає клінічна ремісія. При недостатньо ефективному лікуванні уретриті може придбати хронічний перебіг: з’являються неприємні відчуття (свербіж, печіння) в уретрі під час сечовипускання і поза ним, мізерні слизово-гнійні виділення з сечовипускального каналу.

У чоловіків хронічний уретрит, супроводжується запаленням задньої частини сечовивідного каналу, як правило (тотальний уретрит). При загостреннях виникає симптоми тотального гострого уретриту – часті, іноді нестримні позиви до сечовипускання, біль в кінці сечовипускання, макроскопічно в сечі визначаються уретральні нитки, спостерігається термінальна макрогематурія.

Найбільш частими ускладненнями уретриту є простатит, везикуліт, орхіт, епідидиміт. Можливі ураження суглобів, слизових оболонок і очей, шкіри. При хламидийном уретриті часто зустрічаються кон’юнктивіти.

Хламідіози. Лікування хламідіозів. Лікування уретриту.

Лікування хламідіозу має починатися тільки після взяття виділень із сечовивідного каналу і його дослідження. Неприпустимо застосування малих доз препаратів у зв’язку з можливістю переходу запального процесу в хронічний.

У випадках, коли збудник інфекції невідомий, застосовують антибіотики широкого спектру дії, іноді в поєднанні з уроантисептиками, сульфаніламідами. Можливо і застосування антибіотиків в ін’єкційних формах – цефалоспоринів, пеніцилінів, аміноглікозидів. Процес лікування контролюють на підставі даних дослідження сечі, змінюючи кожні 5-7 днів протидії запальний препарат.

Рекомендується рясне пиття, виключення алкоголю, гострих страв, прянощів. До повного одужання забороняються будь-які статеві зносини. Промивання сечівника при гострому уретриті не рекомендуються, при цьому є небезпека подальшого поширення інфекції.

При хламидийном і мікоплазмовій уретриті найбільш ефективні антибіотики групи тетрацикліну, а також еритроміцин, Вібраміцин (доксициклін), рифампіцин. При Кандидамикотический уретриті застосовують протигрибкові засоби. При неінфекційних уретритах усунення фактора призводить до ліквідації симптомів запалення.

Лікування хворих хронічним уретритом направлено на ліквідацію запальних змін у слизовій оболонці і в інших шарах уретри. У чоловіків проводять інстиляції нітрату срібла. У уретру вводять 3-4 мл 0,25% розчину нітрату срібла, стискають сечівник пальцями або спеціальним затиском на 3-4 хвилини.

Після 2-3 процедур застосовують також двох-або триразово 0,5% розчин нітрату срібла (2 мл). Для прискорення регенерації слизової оболонки в уретру вводять 5 або 10% емульсію синтоміцину, масло шипшини або обліпихи. При хронічному уретриті у жінок в сечовипускальний канал вводять змочені 10% синтоміциновою емульсією, змішаної з 125 мг гідрокортизону і 0,5% розчином новокаїну турунди на 10-15 хвилин. Курс – 6-8 введень турунд в сечовипускальний канал.

Для підготовки даної статті використовувалися матеріали «Медичної енциклопедії» РАМН. Коментарі автора є особистою думкою і на об’єктивність не претендують. Не рекомендується використовувати дані матеріали для самостійного лікування хламідіозів. У будь-яких випадках необхідна консультація венеролога.

Ще про методи і засоби лікування хламідіозу

Лікування:

Народне лікування:

Tags:

• лікування хламідіозу форум
• конюнктивіт венеричний