Хронічний нежить – це хронічне запалення слизової оболонки носа, яке може спостерігатися у вигляді однієї з наступних клінічних форм:

Хронічний катаральний риніт – у розвитку даного захворювання більше, ніж при інших формах хронічного риніту, має значення інфекція. Зазвичай хронічний катаральний риніт виникає як наслідок частих гострих респіраторних захворювань і повторюванихгострих ринітів. Велике значення у розвитку хронічних ринітів має тривалий вплив на слизову оболонку порожнини носа пилу, парів, газів, тютюнового диму. Катаральний риніт часто розвивається на тлі хронічних захворювань навколоносових пазух (хронічні гайморити, фронтити і т.д.) і глотки (фарингіти, аденоїди у дітей, хронічний тонзиліт та ін.)

Симптоми: постійні слизові або слизово-гнійні виділення з носа; почергове закладення то однієї то іншої половини носа; утруднене носове дихання в положенні лежачи, яке зникає при зміні положення тіла або при фізичному навантаженні. < / p>

При огляді (риноскопії) слизова оболонка виглядає гиперемированной, вологою, в носі є слизові або слизово-гнійне відокремлюване.

Перш за все, бажано усунути негативні фактори, що впливають на розвиток захворювання. Якщо ж причину захворювання з’ясувати неможливо, то застосовують в основному місцеве лікування, спрямоване на усунення неприємних симптомів. Застосовуються антибактеріальні мазі, в’яжучі речовини (розчин коларголу або протарголу), в ніс закапують розчини антисептиків. Застосовуються також фізіотерапевтичні процедури – УВЧ, електрофорез, тубус-кварц. Якщо лікування виявляється неефективним, застосовують припікання слизової оболонки трихлороцтової кислотою або кріодеструкцію .

Хронічний гіпертрофічний риніт – характеризується розростанням сполучної тканини в області переднього і заднього кінців нижньої і середньої носових раковин . Причинами розвитку гіпертрофічного риніту можуть бути хронічні вогнища інфекції в навколоносових пазухах, аденоїди, хронічний тонзиліт, довгостроково поточні інші форми хронічного риніту, тривалий хімічне подразнення слизової оболонки (наприклад, лікарськими речовинами), тривале застосування судинозвужувальних крапель. До односторонньої гіпертрофії може привести викривлення перегородки носа. Із загальних факторів розвитку гіпертрофії слизової можуть сприяти вживання алкоголю, гіпертонічна хвороба.

Симптоми: основна скарга – порушення носового дихання, яке може бути яскраво вираженим і постійним. У зв’язку з цим можуть виникнути головний біль, зниження нюху, зниження слуху, голос набуває гугнявий відтінок. При огляді визначається збільшення носових раковин, носові ходи звужені.

У більшості випадків проводиться припікання гіпертрофованої слизової оболонки нижніх раковин трихлороцтової кислотою або кріодеструкція рідким азотом.

Хірургічне втручання проводиться при різко вираженої гіпертрофії, суть операції полягає у видаленні збільшеної частини нижньої носової раковини, або всієї раковини. Операція називається конхотомія і виконується під місцевим знеболенням.

Простий атрофічний риніт – хронічне захворювання порожнини носа, при якому відбувається атрофія слизової оболонки носа. Причини цього захворювання до теперішнього часу не ясні. У розвитку захворювання відіграють роль несприятливий клімат, професійні шкідливості (цементна, тютюнова і силікатний пил), часті гострі нежиті, інфекційні хвороби, травматичні хірургічні втручання в порожнині носа. Сухий, гарячий і запилений повітря висушує слизову оболонку і пригнічує функцію війчастого епітелію .

Симптоми: сухість в носі; утворення кірок в носі; неприємні відчуття стягання слизової оболонки; періодичні невеликі кровотечі з носа. Кровотечі, як правило, зупиняються самостійно або від застосування таких заходів, як введення в ніс ватного кульки з вазеліном, притиснення крила носа до перегородки. Процес атрофії може поширюватися на всю порожнину носа і торкатися нюхову область , тоді у хворих відзначається зниження нюху, можлива його повна втрата. При огляді – риноскопії, видно блідо-рожева слизова оболонка, суха, матова, покрита нетовстий кірками жовтувато-зеленуватого кольору. У передній частині перегородки слизиста оболонка особливо стоншена.

Застосовується комплекс з місцевих процедур і загального лікування. Місцево застосовуються краплі і мазі з розм’якшують, дратівливими і дезинфікуючими засобами. Хороший ефект дає закапування в ніс масляного розчину вітамінів А і Е (Аевіт), свіжого соку алое або каланхое, масла шипшини, розчину прополісу в олії. З фізіотерапевтичних процедур широко застосовуються лужно-масляні інгаляції. З коштів загального впливу призначають біогенні стимулятори – екстракт алое, спленін, ФіБС, екстракт плаценти підшкірно, вітаміни групи В внутрішньом’язово.

Особливе місце займає така форма хронічного риніту, як смердючий атрофічний нежить , або озена . Озена – хронічне захворювання порожнини носа з різкою атрофією слизової оболонки, утворенням густих виділень, що зсихаються в смердючі кірки, витончення кісткової тканини раковин і стінок носа.

Це захворювання відомо дуже давно, згадки про смердючому нежиті є у індусів і єгиптян ще в ХХХ столітті до нашої ери. У медичній літературі озена описана Гіппократом, Цельсом і Галеном. Тоді причиною смердючого нежиті вважали “зіпсовані соки”, що випливали з голови; в середні століття його зв’язували із сифілісом, який тоді був широко поширений в Європі. Незважаючи на те, що захворювання відомо дуже давно, причини виникнення даного захворювання ще повністю не вивчені. На сьогоднішній день існує кілька теорій. Згідно з однією з них, частіше хворіють Озен люди, що живуть в поганих санітарно-гігієнічних умовах і погано харчуються, хворі з анемією. В основі іншої теорії – анатомічної, лежать особливості будови черепа, порожнини носа і носоглотки. Озен розглядають і як спадкове захворювання. Більшість прихильників має інфекційна теорія, згідно з якою головна роль відводиться мікроорганізму – клебсиелла озени. Озен хворіють переважно жінки молодого віку.

Симптоми: утруднення носового дихання, болісна сухість і свербіння в носі, різке ослаблення або повна відсутність нюху. Хворі скаржаться на різкий гнильний запах з носа, який помічають оточуючі, і освіта в носі товстих сухих нальотів (корок).

При огляді виявляють, що корки товстим шаром покривають всю слизову оболонку носа. Корки темно-зеленого кольору, іноді з домішкою крові, легко знімаються. З боку, що прилягає до слизової оболонки, кірки покриті густим гноевідним виділенням, яке надає їм гнильний запах. При Озен атрофується кістка, тому змінюється конфігурація порожнини носа – вона розширюється.

Корки з порожнини носа видаляються шляхом промивання її розчинами натрію гідрокарбонату 2% (розчин соди), 1% розчином перекису водню, 0,1% розчином калію перманганату, 1% розчином диоксидина. Потім у порожнину носа вводяться на 2-3 години тампони, просочені маззю Вишневського, 5% емульсією синтоміцину або іншими антибактеріальними мазями. Застосовується також загальне лікування антибіотиками – гентаміцином, оксациліном, еритроміцином або лінкоміцином. Запропоновані хірургічні методи лікування спрямовані на те, щоб зменшити просвіт порожнини носа.

Вазомоторний риніт – є нервово-рефлекторне захворювання незапальної природи. Розрізняють дві форми вазомоторного риніту: алергічну (у ній виділяють ще сезонний нежить, або поліноз) і нейровегетативной.

Причиною сезонного нежиті – полінозу може бути пилок різних рослин: тополі, осики, амброзії і т.д. Вплив пилку можливо тільки в період цвітіння рослин. При постійній формі алергічного риніту алергени найрізноманітніші і можуть впливати на хворого протягом усього року. До таких алергенів належать харчові продукти (полуниця, цитрусові, мед, раки і т.д.), лікарські засоби, парфюмерія, домашній пил, шерсть тварин, дафнії.

Симптоми: для всіх різновидів характерні три основні симптоми – утруднене носове дихання, рясні слизові або серозні виділення з носа і напади чхання.

Відмінною рисою сезонного алергічного риніту ( полінозу ) є чітка сезонність загострень, що виникають під час цвітіння рослин, до пилку яких спостерігається підвищена чутливість хворого. У період загострення відзначається чхання, свербіж і печіння в носі та очах, утруднення носового дихання, рясні рідкі виділення з носа, подразнення шкіри біля входу в ніс. Крім того, відзначається слабкість, головний біль, швидка стомлюваність, порушення сну. Тривалість загострення залежить від тривалості цвітіння трав, симптоми захворювання самостійно проходять після закінчення цього періоду, і не з’являються до наступного року.

При постійній формі алергічного риніту сезонність відсутній, напади нежиті спостерігаються протягом всього року, періодично посилюючись і слабшаючи незалежно від пори року. Загострення проявляються у вигляді нападів, що супроводжуються чханням, рясними рідкими виділеннями з носа і утрудненням дихання різного ступеня вираженості; спостерігається свербіж у вухах, очах, носі.

Діагноз встановлюється після огляду ЛОР-лікаря та консультації алерголога. При діагностиці алергічного риніту обов’язково проводиться алергологічне обстеження: шкірні проби з алергенами, визначення загального та алерген-специфічного JgE, назальний провокаційний тест з алергенами.

Лікування: найрадикальніший спосіб уникнути алергічного риніту – це усунути алерген, але не завжди відомо, що саме викликає алергію. Тому дуже важливо приймати деякі профілактичні заходи: уникати контакту з домашніми тваринами, проводити щоденно вологе прибирання в квартирі, не розпорошувати всілякі аерозолі, уникати перебування в накурених приміщеннях. У харчуванні слід обмежувати прянощі, уникати вживання консервів і копченостей, обмежити або повністю виключити з раціону деякі солодощі (шоколад, какао), а також яйця, рибу, апельсини, горіхи, мед. Всі ці продукти є сильними алергенами. При призначенні будь-яких ліків дотримуватися обережності, необхідно завжди консультуватися з лікарем.

Для лікування алергічних ринітів використовується різні групи лікарських препаратів.

Найпоширеніша група – антигістамінні препарати, загального та місцевого дії. Їх дія полягає в тому що, блокуючи гістамінові рецептори слизової оболонки носа, препарати усувають свербіж, чхання, виділення з носа. Однак вони не усувають закладеності носа, тому додатково потрібно застосування судинозвужувальних препаратів (Нафтизин, Галазолін, Назол і т.д.) Застосовувати судинозвужувальні препарати слід не більше 7-10 днів.

Раніше в основному використовували антигістамінні препарати першого покоління (супрастин, димедрол, Тавегіл та ін.) Основними побічними реакціями при використанні цих коштів є сонливість, ослаблення уваги, слабкість, головний біль, порушення координації та ін Останнім часом їм на зміну прийшли сучасні антигістамінні препарати другого покоління, позбавлені цих серйозних недоліків – Кларитин, Лоратадин, Кларіназе, Зіртек, Кестін , Телфаст. Це препарати загальної дії, випускаються у формі таблеток і приймаються 1-2 рази на день. Крім того, існують ефективні препарати для місцевого застосування у вигляді аерозолів, або назальних спреїв. Аллергодил – антигістамінний препарат місцевої дії, ефект настає вже через 15 хвилин і триває до 12:00, не викликає сонливості, застосовується у дорослих та дітей з 6 років. До цієї ж групи відносять КРОМОСОЛ, кромоглін, гістімет.

До найбільш ефективним методам лікування алергічного риніту ставиться місцеве застосування кортикостероїдів – гормональних препаратів місцевої дії у формі назальних спреїв. Це такі препарати, як Альдецін, Насобек, Беконазе, Фліксоназе, Назакорт, Назонекс. Ці препарати мають високий ступінь безпеки, і ефективно усувають всі симптоми алергічного нежитю, а також симптом закладеності носа, який практично не вдається усунути іншими препаратами.

У виникненні нейровегетативной форми вазомоторного риніту мають значення ендокринні зрушення в організмі, рефлекторні впливу на слизову оболонку носа.

Симптоми: спостерігаються ті ж три основних симптому – багаторазове чхання, утруднене носове дихання і рідкі виділення з носа, але вони носять змінний характер. Часто напади виникають тільки після сну або повторюються багато разів при зміні температури повітря, їжі, при перевтомі, при підвищенні артеріального тиску, емоційних стресах і т.д.

Лікування: направлено на зниження реактивності нервової системи. Перш за все, застосовують загартовування організму – водні процедури, перебування на свіжому повітрі, заняття фізичною культурою і спортом, кліматотерапія. Призначають загальнозміцнюючі засоби – полівітаміни і біостимулятори. Широко застосовується лазеротерапія і голкорефлексотерапія. При відсутності ефекту або при розвитку гіпертрофії нижніх носових раковин застосовують припікання нижніх носових раковин трихлороцтової кислотою, кріодеструкція рідким азотом або оперативне втручання – конхотомія.

Tags:

• гормональні припарати хронічний риніт
• дытячый вазомоторный рынит
• Ніс слизову припікати
• нежить зеленуватого кольору
• подразнення біля носа по бокам
• почергове закладення однієї половини носа
• припікання слизової носа азотом
• Припіканя слизової носа в хмельницьку