Екстрасистолія серця.

Екстрасистолія найчастіше виникає при ішемічній хворобі серця та серцевої недостатності, ревматизмі, міокардиті, кардіоміопатії. Можливі також і неврогенні екстрасистоли при загостренні холециститу, виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, абдомінальних операціях, високому стоянні діафрагми, захворюваннях легенів.

У практично здорових людейв момент стресових ситуацій, душевних переживань, конфліктів можуть з’являтися функціональні екстрасистоли. Вони частіше бувають шлуночковими. У таких випадках достатньо буває усунути негативні екзогенні впливу. Показано застосування седативних засобів. При екстрасистолія, пов’язаних з підвищенням тонусу блукаючого нерва, один з головних методів впливу – фізичні навантаження, адекватні віком та тренованості пацієнта. Рідкісні екстрасистоли, не викликають тяжких відчуттів і порушень гемодинаміки, спеціального лікування часто не вимагають.

Обов’язковою медикаментозної терапії підлягають такі види екстрасистол: часті (більше 5 за хвилину), особливо у хворих на гіпертонічну та ішемічну хворобу серця; Аллорітмія (правильне чергування екстрасистол типу бігемінії, тригемінії і т. д.); політопние, які виходять з різних ділянок серця; ранні; у хворих з ліквідованої миготливої ??аритмії.

Для лікування екстрасистолії широко використовуються солі калію. Найбільший терапевтичний ефект відзначається у хворих з шлуночкової екетрасістолней, менш виражений – при надшлуночкових і не досягається при функціональних і рефлекторних. Більш ефективним є хлористий калій.

Всередину солі калію рекомендуються приймати після їжі. При вираженій гіпокаліємії можна призначити 6-14 р. одноразово у перший день. Далі доза зменшується до 1,5-2 г по 3-4 рази на день. Позитивний ефект нерідко досягається призначенням хлористого калію по 1 г 3-4 рази на день. Якщо порушено всмоктування з шлунково-кишкового тракту, то його вводять внутрішньовенно крапельно в складі поляризующей суміші. При гіпокаліємії, що поєднується з ацидозом, ефективно внутрішньовенне введення розчину гідрокарбонату калію чи хлориду калію з гідрокарбонатом натрію в одному розчині.

З інших препаратів призначають панангін (аспаркам) по 1-2 таблетки 3 рази на день або внутрішньовенно повільно по 10-20 мл препарату на 20 мл фізіологічного розчину або внутрішньовенно крапельно з 250 мл 5%-ного розчину глюкози. Коли екстрасистоли зникнуть або стануть рідше, дозу поступово зменшують. Слід пам’ятати, що калій уповільнює провідність і знижує збудливість міокарда. Це вимагає електрокардіографічного контролю. Застосування солей калію протипоказано при порушенні видільної функції нирок, а також при повній атріовентрикулярній блокаді.

Дуже ефективний засіб – новокаїнамід. Курс лікування від 3-4 днів до 3-4 тижнів. Цей препарат більш ефективний при шлуночкових екстрасистолах. У невідкладних випадках його вводять внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно, контролюючи артеріальний тиск. При його різкому зниженні показано повільніше струминне внутрішньовенне (або підшкірне) введення мезатону. Якщо препарат використовується вперше, краще вводити його дробовими дозами.

Новокаїнамід не треба вводити при блокадах серця, вираженої серцевої недостатності, різких склеротичних змінах серця і судин. При важкому ураженні нирок і печінки період напіврозпаду препарату подовжується, і тому необхідно відповідно збільшувати інтервали між прийомами ліків.

З метою пригнічення автоматизму ектопічних центрів використовується етмозін – вітчизняний препарат фенотіазинового ряду, який за дією близький до хінідину. Курс лікування від одного тижня до півтора місяців, а іноді й більше.

Шлуночкові екстрасистоли з успіхом усуваються рітміленом. Він швидко і майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Побічна дія може проявитися сухістю в роті, тимчасовою затримкою сечі. При тривалому застосуванні не виключено порушення функції синусового вузла та зниження скорочувальної здатності міокарда.

При надшлуночкової і шлуночкової екстрасистолії (особливо у хворих на ішемічну хворобу серця і гіпертонією) хорошим засобом є бета-адреноблокатори, які надають в малих дозах адренолітична дію. Великі дози препаратів мають також хинидиноподобное ефектом, стабілізуючим клітинну мембрану. У клінічній практиці в більшості випадків використовують малі дози. Їх підбирають суворо індивідуально. Після отримання ефекту починають використовувати підтримуючі дози.

Екстрасистолія при схильності до брадикардії може бути усунена призначенням всередину невеликих доз ефедрину або близьких до нього препаратів (алупент, ізупрел).

У разі наполегливо наростаючою екстрасистолії застосовують лідокаїн, який знижує автоматизм, збудливість передсердь і шлуночків, вкорочує рефрактерний період і лише незначно впливає на атріо-вентрікулярную провідність. Препарат вводиться внутрішньовенно і внутрішньом’язово. Належить до числа ліків короткої дії. При недостатності кровообігу і цирозі печінки його дія пролонгується. Лідокаїн спочатку вводиться внутрішньовенно струйно, а потім крапельно для утримання терапевтичного ефекту. Небажано призначати препарат хворим, у яких в анамнезі є алергічні реакції на місцеві анестезуючі засоби.

При наявності запального процесу в міокарді для усунення екстрасистолії рекомендуються амінохінолінові препарати. Серед них делагіл, а також плаквенил. Дія ліків проявляється не відразу – через два-три тижні. Хворі раз на місяць оглядаються офтальмологом (можливо відкладення препарату в роговій оболонці ока). Необхідно регулярно робити аналіз крові, щоб попередити виникнення лейкопенії. Використання делагила і Плаквенілу доцільно поєднувати з бета-адреноблокаторами.

Особливої ??уваги заслуговують серцеві глікозиди. Як правило, вони призначаються, якщо порушення ритму пов’язано з серцевою недостатністю. Уражень або зникнення екстрасистол (особливо передсердних) під впливом глікозидів свідчить про доцільність їх подальшого використання. Якщо ж під впливом терапевтичних доз глікозидів екстрасистолія у хворих з недостатністю кровообігу наростає, то додатково призначають препарати калію або тимчасово скасовують глікозиди. Всі лікувальні заходи проводять з урахуванням характеру екстрасистолії, основного захворювання, механізму дії препарату та його ефективності в кожному конкретному випадку.

Але не слід лікуватися самостійно – найкраще вчасно проконсультуватися з лікарем – фахівцем. Безкоштовну консультацію можна отримати тут.

Tags:

• вплив калію на екстрасистоли
• екстрасистолії які виникають від шлунка
• екстрасистулія при хворобах шлунка
• лікування передсердних екстрасистул
• функціональна екстрасистолія